Релігійний світогляд. Релігія та філософія

5. Релігійний світогляд. Релігія та філософія

Філософія та релігія прагнуть відповісти на питання про місце людини у світі про стосунки людини зі світом. Їх цікавлять питання „що є добро?”, „що є зло?”, „де джерела добра та зла?”, „як досягти досконалості?”. Як і релігії, філософії властиве трансцендування, тобто вихід за межі можливого досвіду, за межі розумного. Але між ними є відмінності. Релігія – прояв масової свідомості, філософія – хоч і властива у певному розумінні кожному за нас, але все ж є свідомістю теоретичною, елітарною. Релігія вимагає віри, а філософія свої істини доводить, апелюючи до розуму. Віра не прагне доказів, вона нечутлива до коливань і не змінюється під впливом аргументів, на відміну від знання, що рухається та видозмінюється під впливом доказів. Філософія вітає відкриття як рушійну силу, релігія ж відсторонюється та осуджує відкриття як силу, що здатна не змінити, але похитнути віру.
Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В ній буття осягається іншими, ніж у міфі засобами. В релігійній свідомості вже чітко розділяються субєкт і обєкт, а отже, долається характерна для міфу неподільність людини й природи і закладаються основи проблематики, яка стане специфічною для філософії. В релігії ідея відділяється від матерії і навіть про¬тиставляється їй. Світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний і небесний, природний і надприродний, до того ж земний починає розглядатися як наслідок надприродного. Міфоло¬гічні ж персонажі (а в пізніх міфах "язицьких релігіях" і боги) живуть у феноменальному світі (на горі Олімп, на горі Меру тощо).
У релігії виникає зовсім інший, ноуменальний світ, недоступний органам чуттів і розуму, а тому в обєкти надприродного світу треба вірити. Віра і виступає головним способом осягнення буття. Релігія постулює світ ідеальних сутностей, що у практичному плані веде до обґрунтування пріоритету духу над тілом, необхідності турботи про душу з усіма наслідками для способу життя віруючих, які звідси ви-пливають і звязок із богом через культ та релігійну організацію (церк¬ву) є критерієм наявності релігійного світогляду і належності до пев¬ної конфесії.
Другою особливістю релігійного світогляду є його практичність, оскільки віра без справ мертва. А в звязку з цим віра в бога та надпри-родний світ взагалі викликає своєрідний ентузіазм, тобто життєву енер¬гію, яка надає розумінню цього світу життєвого характеру. Релігію творить народ, він є і субєктом і обєктом релігійної творчості, яка в історії виступала джерелом потужних зрушень у суспільстві. В релігії поряд із світовідчуттям добре розвинене світорозуміння, тобто є релігійна ідея, яка обґрунтовується теологами. Але в тому й полягає особливість і привабливість релігійного світогляду, що в ньому ідея пройнята своє-рідно екзальтованим почуттям, вона переживається і підживлює віру. Якщо для міфу головним є обґрунтування звязку індивіда з родом, то для релігії - досягнення єдності з Богом як втіленням святості та абсолютною цінністю.
Проблема співвідношення філософії і теології виникла в перші століття існування християнства і невтратила своєї актуальності до наших днів. Відмінність філософії від теології, на думку релігійних філософів, полягає в тому, що філософія не в змозі осягнути істини одкровення, недосяжні для людського розуму. З огляду на це основне своє завдання всі релігійно-філософські течії вбачають у доведенні необхідності, корисності, загальної значущості релігії для людини. Головне питання релігійної філософії – це питання про ставлення Бога до створеного ним світу та до людини і ставлення людини до Бога.
Релігійна філософія дає своє вирішення онтологічних(про буття), гносеологічних (закономірності процесу пізнання), космологічних, соціальних та інших проблем. В основі релігійно-філософської онтології лежить вчення про Бога та доведення раціональності чи ірраціональності його буття. Для релігійно-філософської гносеології характерне роздвоєння обєктів на природні та надприродні. Основою пізнання вважається одкровення, зафіксоване в системі догматів. Завдання ж філософії і науки – допомогти людині наблизитись до одкровення для укріплення віри.У релігійній філософії яскраво виражається теологічне вирішення соціальних проблем. Як правило, вся система суспільних відносин тлумачиться з позицій провіденціалізму (теологічна концепція історії як промислу Божого) і зводиться до божественної доцільності.Релігійна філософія представлена різними течіями, які мають спільні риси та ознаки. Проте різні церкви кладуть в основу своїх вчень різні філософські ідеї.