Атестація робочого місця за умовами праці

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ, ПОЛІТОЛОГІЇ ТА ПРАВА







Реферат на тему:
«Атестація робочого місця за умовами праці»










Виконала: студентка 374 групи
Каращук Ольга Анатолієвна
Перевірив: Пересунько Микола Васильович













Миколаїв – 2014
План
Вступ
1. Служба охорони праці на підприємстві…………………………………………4
2.Аналіз шкідливих і небезпечних чинників…………………………………….10
3.Шкідливі речовини………………………………………………………………11
Висновки…………………………………………………………………………….16
Список використаної літератури

















Вступ
З метою забезпечення сприятливих для здоровя умов праці, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоровя на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності повинні встановлюватися єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, повязаних з діяльністю людей, а також до якості машин, обладнання, будівель та інших обєктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоровя. Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обовязково погоджуються з органами охорони здоровя в порядку, встановленому законодавством. Власники і керівники підприємств, установ та організацій зобовязані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони здоровя, передбачених законодавством, не допускати шкідливого впливу на здоровя людей (ст. 28 Основ законодавства України про охорону здоровя).
Власник зобовязаний створити в кожному структурному підрозділі й на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих чинним законодавством.
З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною здоровя, для чого створює на підприємстві підрозділи, які традиційно іменуються службою охорони праці. Діє ця служба на підставі Типового положення, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 p. №73 (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами /,/ Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12. - С. 603). Служба охорони праці створюється на підприємстві виробничої сфери з числом працюючих 50 і більше чоловік. На підприємстві з числом працюючих менш 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з питань охорони здоровя. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.


1. Служба охорони праці на підприємстві

В умовах сучасного виробництва окремі приватні заходи щодо поліпшення умов праці, для попередження травматизації є неефективними. Тому їх здійснюють комплексно, створюючи в загальній системі керування виробництвом, підсистему керування безпекою праці. Таким чином, керування охороною праці це програмно-цільовий комплекс по підготуванню, прийняттю і реалізації вирішень (організаційно-технічних, і лікувально-профілактичних заходів), спрямованих на забезпечення безпеки, зберігання здоровя і працездатності людини в процесі праці.
Обєкт керування - це безпека праці на робочому місці, ділянці, цеху, у всій системі людина - виробництво, характеризується взаємодією людей із предметами і знаряддями праці і виробничого середовища.
Керуюча частина містить у собі керівників підприємства, керівників підрозділів, службу охорони праці. При цьому тут закладені принципи системного підходу, коли виходи обєкта керування (показники безпеки) через систему збору й опрацювання інформації повязані, тобто інформація про відхилення в процесі контролю надходить у керуючий орган, де вона аналізується і приймається адекватне вирішення. Таким чином, СКОП діє за принципом зворотної звязок.
Планування здійснюється на основі складених планів:
 перспективний (5 літній) - комплекс планового поліпшення умов по охороні праці. Вони є частиною бізнес-плану;
 поточні (річні) - вони включаються в щорічну угоду по охороні праці колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом;
 оперативно-календарні плани по охороні праці (ОКП), місячні і квартальні.
У комплекс заходів щодо охорони праці входять:
 боротьба зі шкідливими і небезпечними чинниками (шум, випромінювання, вібрація і т.д.);
 соціальні заходи.
Мета атестації робочого міста визначити всі фактори виробничого середовища і трудового процесу, які шкідливі фактори впливають на працівника, як їх усунути або послабити їх дію. Також визначити пільги та компенсації які на даються працівникові під час роботи та пільги при визначенні пенсійного забезпечення.
З метою послаблення негативних факторів необхідно розробляти колективні та індивідуальні заходи по забезпеченню нормативних умов по охороні праці ( розподіл обов’язків між службами, посадові обов’язки). Необхідні умови освітлення, опалення, заземлення електроприладів та електроустановок, огородження та блокування, світлова та звукова сигналізація.
На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці, яка діє на основі Типового положення, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 p. №72 (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. — №11—12. ~ С. 611). Комісія складається з представників власника, профспілок, уповноважених трудового колективу, спеціалістів з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства. Однак рішення комісії носять рекомендаційний характер, що взагалі знижує ефективність її роботи.
Підприємства можуть використати кошти фонду охорони праці тільки на заходи, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.
Необхідно проводити заходи по зменшенню шкідливих речовин, проти вібраційні засоби, протишумові, протипожежні, електробезпечність.
Законодавством “Про охорону праці” ст.9, “Про відпустки” ст.7,8 , “Про пенсії” ст.13 передбачено пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
Згідно Закону України від 14.10.92 р. № 44 ст. 669 “Про охорону праці” кожний громадянин має право на охорону праці.
ГАРАНТІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ОХОРОНУ ПРАЦІ
Стаття 6. Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору
При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоровя та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоровя.
Стаття 7. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоровя або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.
За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Стаття 8. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань
Усі працівники підлягають обовязковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.
Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).
Стаття 9. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.
Стаття 10. Видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, повязаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.
Стаття 11. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоровя
Власник зобовязаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сімї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.
Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше пятирічного заробітку працівника на його сімю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.
Стаття 12. Відшкодування моральної шкоди
Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Стаття 13. Перегляд розміру відшкодування шкоди
У разі зміни вартості життя порядок повязаного з цим перегляду розміру відшкодування шкоди і одноразової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Розмір відшкодування шкоди і розмір одноразової допомоги, що сплачуються потерпілому (або членам сімї та утриманцям померлого), не підлягають оподаткуванню.
Стаття 14. Охорона праці жінок
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Стаття 15. Охорона праці неповнолітніх
Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, повязаних з цими роботами, визначається положенням, яке затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні.
Стаття 16. Охорона праці інвалідів
У випадках, передбачених законодавством, власник зобовязаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів.
Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається.
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобовязані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.


2. Аналіз шкідливих і небезпечних чинників

По природі дії на організм людини небезпечні і шкідливі виробничі чинники (НВЧ і ШВЧ) підрозділяються на чотирьох групи:
 Фізичні;
 Хімічні;
 Біологічні;
 Психофізіологічні.
До фізичних ШВЧ відносяться частини машин; гострі крайки; підвищений рівень вібрації, шуму; аномальне значення мікроклімату; підвищена запиленість і загазованість, випромінювання і т.д.
Хімічні чинники діляться на токсичні, що дратують (алергени), канцерогенні, мутагенні.
Біологічні НВЧ: патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності; рослини; тварини; людина.
Психофізіологічні НВЧ: нервово-емоційні перевантаження; монотонність; статичне, динамічне навантаження; робота в нічну зміну і т.д.
У залежності від енерговитрат усі роботи діляться на три категорії:
 легкі;
 середньої ваги;
 важкі.
Легкі фізичні роботи провадяться стоячи, сидячи або повязані з ходьбою, але без систематичних фізичних напруг або підняття і перенесення ваг. Енерговитрати до 172 Дж/з або 174 Вт або 150 Ккал/ч. Iа - легкі роботи до 120 Кал/ч, Iб - 121-150 Ккал/ч.
Фізичні роботи середньої ваги: 151-250 Ккал/ч або 175-290 Вт. IIа - енерговитрати (172-232 Дж/з або 151-200 Ккал/ч) повязані з постійною ходьбою, але без перенесення ваг. IIб - перенесення ваг до 10 кілограмів (232-293 Дж/з або 201-250 Ккал/ч).
Важка фізична робота повязана із систематичними фізичними напругами, а також підйомом і переноскою вагами більш 10 кг (>293 Дж/з або 250 Ккал/ч або 290 Вт).


3. Шкідливі речовини

Ведення ряду технологічних процесів супроводжується виділенням у повітря робочої зони шкідливих хімічних речовин у виді парів, гази і пилюки. По ступені дії на організм людини шкідливі речовини підрозділяються на чотирьох класу небезпеки:
 Надзвичайно небезпечні: ПДК <0,1 мг/м3;
 Високонебезпечні: ПДК від 0,1 до 1,0 мг/м3;
 Уміренонебезпечні: ПДК від 1,1 до 10,0 мг/м3;
 Малонебезпечні: ПДК >10,0 мг/м3.
У основу даної класифікації призначена середня смертельна концентрація (ССК) гранично припустима концентрація (ПДК).
ПДК шкідливих речовин - це концентрації, що при щоденній роботі протягом восьми часів або іншої тривалості, але не більш 41 часу в тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювання або відхилення в стані здоровя що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені терміни життя дійсних і наступних поколінь.
Засоби індивідуального захисту органів подиху. Підрозділяються на: протипильові маски-респіратори; протигазові респіратори (від пилюки і газу); протигази (що фільтрують і ізолюють).
Засоби індивідуального захисту тіла. Для захисту тіла застосовують спеціальні костюми, халати в кислотно-полумя-ядохимзахисном виконаннях. Для захисту рук застосовують спеціальні рукавиці, гідрофобні або гідрофільні мазі. Для захисту голови - спеціальні каски.
Засоби індивідуального захисту очей. Для захисту очей використовуються спеціальні очки, скафандри, особисті захисні щитки.
Весь персонал, що працює зі шкідливими речовинами періодично і попередньо проходить контроль.
Освітлення.
90% інформації людина одержує через органи зору. Світло робить позитивний вплив на обмін речовин, серцево-судинну систему, нервово-психічну сферу. Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, його безпеки. При недостатньому освітленні і поганій його якості відбувається швидке стомлення зорових аналізаторів, підвищується травматичність. Занадто висока яскравість викликає явище осліплення, порушення функції ока.
Головні вимоги до виробничого освітлення :
Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи; рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні і відсутність різких тіней; розмір освітлення, постійність в часу (відсутність пульсації світлового потоку); оптимальна спрямованість світлового потоку й оптимальний спектральний склад; всі елементи освітлювальних установлень повинні бути довговічні, вибухо-пожежо-электробезпечні.
Експлуатація включає: регулярне очищення засклених прорізів і світильників від бруду; своєчасну заміну перегорілих ламп; контроль напруги в мережі; регулярний ремонт арматури світильників; регулярний косметичний ремонт помешкання. Для цього передбачені спеціальні пересувні візки з платформами, телескопічні східці, підвісні устрої. Всі маніпуляції провадяться при відключеній напрузі. Якщо висота підвісу до 5м - обслуговуються східцевими драбинами (обовязково 2 чоловік). Контроль освітлення здійснюється не рідше 1 разу в рік шляхом виміру освітленості або сили світла за допомогою фотометра; наступне порівняння з нормативами.
Виробничий шум
Будь-який небажаний для людини звук, робить негативний вплив на здоровя і працездатність.
Захист від шуму досягається розробкою шумобезпечної техніки, застосуванням засобів і методів індивідуального і колективного захисту, будівельно-акустичними методами. Засоби колективного захисту діляться стосовно джерела шуму: понижуючі шум у джерелі виникнення (найбільше ефективно); понижуючі шум на шляхах його поширення. По способу реалізації:
Акустичні - грунтуються на акустичному вимірі помешкання і за принципом дії підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляція, демпфірування, застосування глушителей шуму.
Активна форма захисту - генерація шуму в противофазя до джерела. Засоби індивідуально захисту: навушники, вушні вкладки, шлемофони, каски.
Випромінювання , що іонізують
Іонізація супроводжується порушенням молекул, як слідство розірвання молекулярних звязків і зміною хімічної структури зєднань, тому що в основному тіло - це вода. Вода розпадається на вільні радикали (радіоліз води). Ці радикали дуже активні і призводять до каталітичних реакцій і окислювання, у результаті чого відбувається руйнація клітин. Відбувається гальмування функції кровотворних органів, звуження сосудів, розлад шлунково-кишкового тракту й імунної системи організму. Зовнішнє опромінення - опромінення, коли джерело радіації знаходиться поза організмом і улучення випромінювання усередину виключається –відеотермінали, рентген, із герметичним джерелом випромінювання. Ознаки опромінення: сухість шкіри, ламкість кісток, тріщини шкіри, променеві виразки. g і рентгенівське опромінення може призводити до летального виходу без зовнішніх ознак. a і b викликають шкірні поразки.
Внутрішні опромінення - відбувається при влученні радіоактивної речовини усередину організму при вдиханні забрудненого повітря, через стравохід, через шкіру. У цьому випадку людина піддається безупинному опроміненню доти, поки речовина не розсосеться або не буде виведено з організму шляхом фізіологічного обміну. Внутрішнє опромінення небезпечно, тому що уражають внутрішні органи, кров.
До головних мір захисту відносяться: використання джерел із мінімальним виходом випромінювання (захист кількістю); обмеження часу роботи (захист часом); видалення робочих місць від джерел (захист відстанню); екранізування джерел або робочих місць.
Електробезпечність
Опіки бувають: токові, контактні, дугові (супроводжується обвуглюванням тканин).
До загального відносять: ел удари - уражається або створюється погроза поразки всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів (серця, мозку, легенів). 4 ступеня ел удару:
судорожне скорочення мязів без утрати свідомості
судорожне скорочення мязів із утратою свідомості, але зі збереженою роботою серця
утрата свідомості і порушення серцевої діяльності або подиху (або і того, і іншого)
клінічна смерть - (відсутність подиху і кровообігу). Перехідний процес від життя до смерті, що наступає з моменту припинення роботи серця і легенів. У людини відсутні ознаки життя, розширені зіниці (мозок погано постачається кровю), проте життєві процеси йдуть на старому рівні (мозок ще живий). Це дозволяє шляхом впливу на органи повернути постраждалого до життя. Першими гинуть клітини головного мозку (нейрони), дуже вразливі до кисневого голодування.
Тому тривалість коми обмежується з моменту припинення серцебиття 5-7 хвилинами
Біологічна смерть - необоротне явище, що характеризується припиненням біологічних процесів у клітинах організму, розпадом білкових структур. Наступає після клінічної смерті.
Головні міри захисту від поразки електричним током.
Ізоляція струмоведучих частин з устроями контролю. Забезпечує нормальну роботу електроустановок і захист від поразки током. Робоча ізоляція передбачається для захисту на випадок ушкодження робочої ізоляції. Ізоляція, яка складається з робочої і додаткової - подвійна. Поліпшена робоча ізоляція, що забезпечує ту ж ступінь захисту, що і подвійна, називається посиленою ізоляцією. Контроль ізоляції може бути періодичний і постійний. Вимірюється опір ізоляції мегометрами. Контроль здійснюється при приймально_здавальних іспитах електроустановок після монтажу, ремонту, при виявленні дефекту ізоляції і в установлені нормативні терміни. Нормування: найменше припустиме значення опору ізоляції нормується правилами устрою електроустановок: _для котушок, контакти, пускачі, силових щитів і освітлювальних установлень ПДУ не менше 0,5 МОм; _для повторних ланцюгів не менше 1МОм. Постійний контроль ізоляції здійснюється спеціальними приладами, що включаються в цеп разом з електроустановкою, автоматично контролюють опір установки, сигналізують про зниження опору ізоляції нижче припустимого значення.
Огородження і неприступність струмоведучих частин. Застосовується з метою виключення доторку зі струмоведучими частинами або наближення до них на небезпечну відстань. Головні вимоги: механічна й електрична тривалість.






Висновки

Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку підприємств, організацій, всієї держави. Щорічно майже 17 000 осіб стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Чисельність пенсіонерів по трудовому каліцтву торік перевищила 150 000, а пенсіонерів у зв’язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку — 50 000 осіб. Загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і пенсії по трудовому каліцтву, вишкодування шкоди потерпілим на виробництві та інших витрат, пов’язання з цим, сьогодні становить від 10-15 відсотків фонду оплати праці в промисловості, а в окремих галузях і регіонах — від 15-30 відсотків. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємствах галузей з високим рівнем професійного ризику.
Викликає занепокоєння стан охорони праці та забезпечення соціальних гарантій на підприємствах недержавного сектору економіки, який все збільшується. Тут порушення правил безпеки носять масовий характер, допускається приховання нещасних випадків, свавілля роботодавців в додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків.
Нові умови господарювання вимагають і нових, ефективніших форм та методів профілактичної роботи. Мається на увазі перехід на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.
Задачі
ввести такий механізм управління охороною праці, коли роботодавцям буде економічно не вигідно мати шкідливи і небезпечні умови виробництва (встановлення диференційованих страхових тарифів залежно від стану охорони праці на підприємствах).
Забезпечити надійне фінансування витрат, пов’язаних з виплатою компенсацій працівникам при втраті працездатності, а також пенсій по інвалідності і у випадку смерті годувальника.
Організувати надійну систему медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві.
Значно підвищити рівень усієї профілактичної роботи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.



















Список використаної літератури

1. Савчук О.М. Основи охорони праці. – Запоріжжя: Просвіта, 2000.
2. В.М. Лапін Основи охорони праці – Львів: ЛБІ НБУ, 2004.
3. М.В. Грищук Основи охорони праці – К.: Кондор, 2005.
4. Є.О.Геврик Охорона праці – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003.