Мільйони людей кожного дня страждають від нестерпного болю в спині. Таблетки і пілюлі, мазі і бальзами, комплексні вправи і різноманітні види лікування створюються з ціллю полегшення або профілактики болю в спині. Операції на хребті являються одними із самих частих у клінічній практиці. Хіропрактики і масажисти пробують лікувати подібні болі. Терапевти і спеціалісти по лікувальній фізкультурі розробляють різноманітні процедури, складають пам’ятки для хворих та ін.

Така велика увага до цієї групи захворювань дозволяє розширити наші знання про причини виникнення і боротьби із хворобами хребта на більш високому рівні.

В наш час, розробляючи стратегію боротьби з болями у спині, лікарі часто звертають свою увагу не тільки на медикаментозне і хірургічне лікування, але і на правильне харчування, фізичну активність і застосування нетрадиційних методів лікування.

Як правило людина народжується з прямим хребтом, потім виникає його викривлення вперед і назад. Викривлення хребта вперед називається - лордоз, назад - кіфоз. Фізіологічні вигини у назначеному напрямку пом’якшують рухи і допомагають зберегти рівновагу. Але це відноситься лише до тих випадків, коли криві виражені не більш чим фізіологічно.

Сколіоз - це викривлення хребта у бокову сторону (у фронтальній площині). Сколіоз уражує біля 2%населення і часто має спадкову природу.

Мета дослідження - визначити найефективніший метод ФР при сколіозі. Одним із методів Фізичної реабілітації являється - масаж. Метою масажу являється підвищення загального тонусу організму; нормалізація функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем; формування правильної осанки; сприяння укріплення м’язів, і м’язового корсету.

Навіть при наявності схильності організму до захворювань хребта їх можна уникнути, якщо розробити навики правильної осанки і виконувати вправи, направлені на гармонійний розвиток опорно-рухового апарату. Одним із головних методів лікування неправильної осанки і захворювань хребта являється лікувальна фізкультура. Але ніяке лікування не може бути ефективним без усунення причини захворювання, і всі профілактичні заходи необхідно виконувати під час лікування.

Завдання дослідження –

проаналізувати проблему сколіозів;
проаналізувати причини виникнення;
аналіз видів фізичної реабілітації при сколіозі;
знайти найефективніший вид чи комплекс фізичної реабілітації при сколіозі;

Методи дослідження - теоретичний аналіз літературних джерел;

вивчення передового досвіду практики;
визначення ступенів важкості сколіозу;

Об’єкт дослідження - хворий.

Предмет дослідження - використання та застосування засобів фізичної реабілітації (масаж, ЛФК) в процесі лікування хворих на сколіоз.

Розділ 1. Загальна характеристика захворювання

1.1 Етіологія і патогенез

Сколіотична хвороба виникає в період росту хребта. Це поліетіологічне захворювання. Первинні порушення відбуваються в межхребцевих дисках, де в силу обмінних порушень сполучної тканини виникають дистрофічні процеси, що приводять до зсуву диска, тобто эпіфізеолізу. Уражений диск зміщається в опуклу сторону, даючи початок біомеханічним порушенням. Подальший розвиток і прогресування сколіозу відбувається при активній участі нервово-м'язової системи, тому що зсув студенистого ядра змінює умови рівноваги. Паравертебральні м'язи, що здійснюють антигравітаційну функцію, роботу з утримання тіла у вертикальному положенні, діють у різних умовах на стороні опуклості й увігнутості хребта. Різна активність м'язів приводить до зміни конфігурації відростків, до яких вони прикріплюються, і до поступової зміни форми зростаючого хребця. Провідну роль у цих змінах грають поперечно-остисті м'язи. При формуванні дуги скривлення у верхній і середній її частині м'язова активність підвищена на стороні опуклості, а в нижній частині - на стороні ввігнутості. Як компенсація надмірної напруги паравертебральных м'язів, в організмі хворої дитини відбувається зміни статики й зв'язкового апарата хребта, нахил тіла й розтягання зв'язувань на стороні перенапружених м'язів. Зі скривленням хребта навантаження, що діє на зростаючі хребці, приводить до їхньої клиноподібної деформації, що збільшує сколіоз, і до гвинтоподібного скручування - торсії. У процесі компенсації наявного скривлення хребта й відхилення центра ваги тіла від стійкого стану відбувається відхилення голови, зсув таза, а потім під впливом однобічної тяги м'язів формується противоискривление хребта над основною дугою й під нею [1, 8].

Існує поділ сколіотичної хвороби по патогенетичній ознаці, виділяючи основний патогенетичний фактор, що формує сколіоз.

Залежно від цього сколіози діляться на 3 групи – дискогенні, гравітаційні й міотичні.

Дискогенні сколіози формуються на ґрунті дисплазії хребта, при яких студеністе ядро межхребцевого диска первинно зміщюється, внаслідок чого виникають всі наступні ланки сколіотичної хвороби.

Результат і прогноз сколіотичної хвороби при дискогенних сколіозах багато в чому визначаються станом м'язів хребта й тулуба. Поки паравертебральні м'язи здатні протидіяти порушенню рівноваги тіла при змінах у межхребцевих дисках і хребцях, прогресування сколіозу не відбувається. Із втратою м'язової компенсації скривлення, коли антигравітаційна функція починає виконуватися зв'язковим апаратом хребта, сколіоз починає прогресувати.

Гравітаційні сколіози виникають внаслідок порушення симетрії тіла дитини щодо хребта: при кривошиї, грубих однобічних рубцях, перекосі таза, укороченні м'язів на одній стороні. При таких сколіозах лікувальні заходи, спрямовані на усунення порушень статики, можуть бути досить ефективними. До них належать й засоби лікувальної фізкультури, що забезпечують вирівнювання м'язової тяги, подовження м'язів, усунення наявної однобічної контрактури.

Міотичні сколіози виникають при функціональній неспроможності м'язів тулуба внаслідок ураження нервової системи при церебральних інфекціях, міопатії, поліомієліті й ін. Дисфункції м'язів при цій групі сколіотичної деформації стають пусковим механізмом порушення статики .

Етіологічні фактори сколіотичної хвороби

Всі етіологічні фактори сколіотичної хвороби розділені на первинні, статико-динамічні й загально-патологічні.

Первинно-патологічні фактори, щовикликаютьпорушення росту й розвитку хребта, можуть мати як уроджений, так і придбаний характер: уроджений клиноподібний або напівклиноподібний хребець із асиметрією осі росту, дисплазія (диспластичний сколіоз), коли одна сторона хребта росте активніше іншої, наявність додаткового ребра на одній стороні, відсутність ребра на якій-небудь стороні, зрощення V поперекового хребця із крижами (сакралізація), перехід I крижового хребця в поперекову область (люмбалізація).

Первинно-патологічні фактори придбаного характеру, що приводять до порушення росту й розвитку хребта й сколіотичної хвороби, можуть бути пов'язані з рахітом, неправильним лікуванням компресійним перелому хребта, туберкульозного ураження хребців.

Статико-динамічні фактори призводять до розвитку сколіозу внаслідок тривалого асиметричного положення тіла, що сприяє скривленню хребта (наприклад, різниця в довжині нижніх кінцівок уродженого характеру, однобічний уроджений вивих стегна, однобічне плоскостопість, неправильно зрослий перелом костей однієї з кінцівок).

Загально-патологічні фактори сприяють прогресуванню сколіозу, або його виникненню у зв'язку з різким зниженням опірності організму хворого й зменшенням компенсаторних можливостей.

1.2 Класифікація сколіозу

Існує декілька класифікацій сколіозу заснованих на причині його виникнення, особливостях перебігу сколіозу, ступені вираженості викривлення хребта. В даний час найбільшого поширення набула класифікація сколіозу Кобба (1958), згідно якої сколіоз хребта підрозділяється на 5 груп (див. табл.1.4.1).

1. Залежно від походження:

1 група - сколіози міопатичного походження.

2 група - сколіози неврогенного походження.

3 група - диспластичні сколіози.

4 група - рубцеві сколіози.

5 група - ідіопатичні сколіози.

Перша група - сколіози м'язової причини, в їх основі лежить патологія розвитку м'язової тканини і зв'язок - що приводить до змін фізичних властивостей даних тканин хребта. До цієї групи так само відносять і рахітичні сколіози, пов'язані з дефіцитом вітаміну Д.

Друга група - паралітичний сколіоз - є тяжким наслідком поширеного ураження спинного мозку при поліомієліті. У даній ситуації сколіоз може виникати, починаючи з самого початку поліомієліту, але найчастіше на першому році відновного періоду - унаслідок порушень м'язового тонусу або випадання функції окремих груп м'язів.

Третя група - сколіози хребта, що виникають унаслідок присутності у пацієнта аномалій розвитку хребців і ребер. До цієї групи відносять природжені сколіози, що виникають унаслідок порушення розвитку кісткової тканини хребта.

Четверта група - сколіози, обумовлені захворюваннями грудної клітки, що приводять до викривлень хребта, наприклад: опіки, гнійні процеси в плевральній порожнині, пластичні операції на грудній клітці і так далі. Дані захворювання в результаті своїх наслідків приводять до утворення рубцевої тканини перешкоджаючій нормальній роботі і положенню хребта.

П'ята група найчисленніша - сколіози, тобто викривлення хребта унаслідок невияснених причин, походження яких в даний час залишається не зовсім ясним. Виділення сколіозів з неясною причиною в окрему групу пов'язане з тим, що вони характеризуються своєрідними ознаками і течією. Симптоми викривлення хребта виражаються в поступовому його викривленні не тільки в площинах, але і в його скручуванні. Існує думка про те, що сколіози з невиясненою причиною розвиваються у зв'язку з порушенням кісткоутворення в хребті.

Доцільним є введення в цю класифікацію групи посттравматичних сколіозів.

Шоста група – сколіози внаслідок перенесених травм хребта, грудної клітини, тазу, кінцівок.

сколіоз 1 ступеня	кут викривлення до 10 градусів, на рентгенограмі помітно незначне скручування (торсія)
сколіоз 2 ступеня	кут викривлення від 10 до 25 градусів,без значного скручування, на рентгенограмі помітна деформація тіл хребців у вершині викривлення, клінічно визначається м'язовий валик
сколіоз 3 ступеня	кут викривлення від 25 до 40 градусів, деформації грудної клітки, наявність ребрового горба, у вершині викривлення і прилеглих областях є хребці клиновидної форми
сколіоз 4 ступеня	кут викривлення більше 40 градусів, важкі деформації грудної клітки, кифо-сколіоз грудного відділу, передній і задній реброві горби, деформації тазу, важкі деформації тіл хребців і хребцевих суглобів, звапніння зв'язкового апарату

Таблиця 1.4.1 Ступінь деформації сколіозів (по Дж. Коббу, 1958)

1.3 Диагностика сколиоза

Діагностика сколіозу – процес не простий. Тільки однієї візуальної констатації наявності викривлення мало для встановлення діагнозу та вибору тактики лікування. Навіть якщо ця візуалізація проводиться за допомогою різних новомодних комп'ютерних систем, які, на жаль, не дозволяють бачити структурні компоненти окремих хребців і характер деформації.

Для діагностики сколіозу необхідні:

1. ортопедичний огляд.

2. оцінка неврологічного статусу пацієнта (для виключення патології нервової системи, яка впливає на розвиток сколіозу: парези, паралічі як явні, так і приховані; провідникова симптоматика та ін).

3. Облік обмінних процесів (для виключення деформації окремих хребців, зумовлених порушенням функції кісткової тканини).

4. Облік локальних вроджених деформацій тіл хребців (наприклад, вроджені клиновидні хребці, додаткові ребра і інші вроджені дефекти).

5. Наявність вроджених змін змінює уявлення про біомеханіки хребта і змушує обирати індивідуальні підходи до лікування.

Протягом останніх 30 років співробітниками Центру «Меддиагностика» відпрацьовані чіткі стандарти діагностики, методи лікування та профілактики сколіозу.

Головне для успішного лікування – це розуміння не тільки ортопедичних, але і неврологічних аспектів захворювання, що можливо при достатній кваліфікації лікаря, використання стандартів апаратної діагностик і лікування.

МРТ для діагностики сколіозу малоефективний метод.

Розділ 2 Застосування ФР у процесі Лікування хворих на сколіоз

2.1 ЛФК

Складати конкретні комплекси вправ на кожен день слід з лікарем або методистом ЛФК. Звичайна тривалість тренування на кожен день - 30-60 хвилин, в залежності від віку дитини, її фізичної форми, вираженості порушень та багатьох інших факторів.

Заняття складається з трьох обов’язкових частин - ввідна (розминка), основна і заключна.

Під час розминки (5-10 хвилин) необхідно настроїтись на заняття, підготуватись до виконання основних вправ. Навантаження у ввідній частині невеликі: легкі загально розвиваючі, дихальні вправи, вправи для вироблення навику правильної осанки, на розслаблення м’язів.

До загально розвиваючих відносяться, в тому числі, вправи на розвиток координації рухів і почуття рівноваги. При лікуванні порушення осанки вони відіграють особливу роль. Такі вправи дуже добре допомагають перемогти дітям з поганою осанкою незграбність, сформувати правильний рухливий стереотип, пристосуватись до зміни схеми тіла при зміні осанки.

У основній частині (20-40 хвилин) виконують спеціальні вправи - для розтягнення і укріплення м’язів, для тренування рівноваги і координації рухів, загально розвиваючі вправи з підвищеним навантаженням і т.п. Вправи слід підбирати у співвідношенні з індивідуальними особливостями порушень осанки і загального фізичного розвитку.

В заключній частині (5-10 хвилин) навантаження постійно знижується, організм переходить в спокійний стан.

Проводити заняття слід по можливості в один і той же час, починати обов’язково не раніше чим через годину після їди і закінчувати не пізніше чим за годину від сну.

При порушеннях осанки не можна з ходу кидатись “ качати м’язи “ і “тягти зв’язки". Вправи необхідно підбирати у співвідношенні з вихідним станом всього організму, хребта і позних м’язів.

Надмірно великі навантаження для ослабленого організму - все одно, що обжерливість для організму, помираючого від голоду. Занадто інтенсивні або неправильно організовані тренування можуть погіршити стан опорно-рухового апарату.

Традиційно однією з основних рекомендацій при проблемах з хребтом - тренування м’язового корсету. Але перш ніж цілеспрямовано тренувати розтягнуті і ослаблені м’язи, необхідно забезпечити їм таку можливість, тобто розслабити і розтягнути вкорочені м’язи-антагоністи, укріпити організм і підготовити його до зростаючих навантажень. Перенапружені, спастичні м’язи згинають хребет туди, куди не потрібно, і протидіють роботі м’язів, які повинні тягнути хребет у протилежний бік. На початку курсу тренування широко застосовуються вправи у вихідному положенні лежачи, яке дозволяє зняти напруження з позних м’язів. Тут необхідна обережність.

Обережно слід виконувати вправи, що потребують великої м’язової сили. Одночасний підйом випрямлених ніг в положенні лежачи на спині або на животі, глибокі нахили назад - часті причини неприємностей.

Збільшення гнучкості протипоказано при сколіозі, нестабільності хребта, дегенеративних змін в його суглобах.

Глибокі нахили, інтенсивні рухи хребта небезпечні при обмеженій рухомості в окремих його ділянках. Суглоби сусідніх з блокованою ділянкою хребців в цьому випадку як правило бувають зайве рухомими, і рухи будуть відбуватися саме в них і травмувати м’які тканини, прискорюючи розвиток дегенеративних змін у нових ділянках хребта.

Скільки триває курс лікування.

Початковий, або підготовчий, період займає 1-2 місяці, в залежності від віку дитини, вихідного стану опорно-рухового апарату, інтенсивності тренувань.

На перших заняттях необхідно приділити достатньо часу теорії: пояснити дитині, як осанка впливає на здоров’я, що таке правильна осанка, які види її порушення бувають і що необхідно виправити при його індивідуальних особливостях. Дитина повинна зрозуміти, як працюють суглоби, зв’язки і м’язи при підтриманні осанки і при виконанні різних вправ. “Теорія" - не означає “нудна лекція”, вона повинна бути зрозумілою і цікавою.

Вправи для вироблення навику правильної осанки - являється одним з головних моментів на початку тренування. У подальшому ці вправи будуть необхідні для покращення, закріплення і підтримання рухового стереотипу.

Межа між підготовчим і тренувальним періодами умовна. Інтенсивність тренувань, час виконання і число повторення вправ поступово збільшується, вводяться нові вправи по мірі їх засвоєння. Вправи на удосконалення і підтримання навику осанки, на розслабленні і розтягування м’язів, загально розвиваючі і дихальні вправи в основному періоді поступово уступають головну роль вправам, які направлені на формування м’язового корсету і корекцію індивідуальних порушень. Тривалість тренувального періоду - 1.5-2 місяці, в залежності від вираженості порушень.

У заключному періоді (приблизно 1 місяць) остаточно закріплюються досягнені результати. Однією з головних задач всього тренувального курсу - привчити дитину до регулярних занять фізкультурою і навчити вправам, необхідним для того, щоб продовжувати підтримувати в нормі хребет. При функціональних порушеннях осанки і на ранніх стадіях захворювань кількох місяців занять кожного дня достатньо для того, щоб осанка стала хорошою або виправилась настільки, наскільки це можливо.

Заключний період не закінчується ніколи. На кінець курсу лікування порушень осанки необхідно приділяти в день як мінімум 20, а краще - 40 хвилин. Якщо порушення були функціональними і досягнено так званий стан максимальної корекції, в цьому випадку можна приділяти менше уваги осанці і спині, а більше - загальній фізичній підготовці і спорту.

Всі вправи необхідно виконувати у відповідності з методичними вказівками. Неправильне положення тіла або неправильне виконання рухів часто переносить навантаження з м’язів, які нам потрібно тренувати, на інші м’язові групи. Перед тим як приступати до тренування, необхідно навчитися правильно виконувати вправи. Це також являється однією з основних задач початкового етапу.

Загально розвиваючі і дихальні вправи, вправи на координацію рухів, на вироблення навику правильної осанки застосовують незалежно від індивідуальних особливостей порушень осанки. Спеціальні вправи для укріплення і розтягнення м’язів, збільшення рухомості хребта підбирають індивідуально, з урахуванням типу порушень осанки і в відповідності з результатами функціональних проб.

При типових порушеннях осанки порушення м’язового тонусу більш менш однакові, і при їх корекції слід використовувати однакові групи вправ.

При сутулості і круглій спині слід приділяти велику увагу зміцненню м’язів спини і плечового поясу і розслабленню і розтягуванню м’язів грудини, обережно збільшувати рухомість грудного відділу хребта.

При кругло - ввігнутій спині необхідно укріплювати м’язи живота, спини, задньої поверхні стегон, плечового поясу і розтягувати м’язи грудини, попереку і передньої поверхні стегон. Необхідно уникати укріплення м’язів попереку і посилення поперекового лордозу. Для цього слід під час тренування м’язів живота в положенні лежачи на спині прижимати поперек до стелі і вище піднімати ноги (лордоз при цьому зменшується); під час вправ для м’язів спини в положенні лежачи на животі піднімати тільки голову і плечі, а під живіт можна підкладати невелику подушку.

При плоскій спині слід укріплювати всі групи позних м’язів, м’язи плечового поясу і ніг, обережно розвивати рухомість грудного відділу хребта і уникати зайвого збільшення поперекового лордозу.

При плоско - ввігнутій спині необхідно укріплювати всі групи м’язів, крім м’язів попереку (їх треба розтягувати, щоб зменшити поперековий лордоз), звернути увагу на укріплення м’язів задньої поверхні стегон і черевного пресу.

При асиметричній осанці необхідно дуже обережно відноситись до вправ, що збільшують рухомість хребта, а під час виконання вправ велику увагу слід приділяти на симетричність положення тіла.

2.2 Масаж

Масаж - це дозована механічна дія на поверхню тіла людини або будь-якого органа, що проводиться руками масажиста за допомогою спеціальних прийомів або спеціальних апаратів і проведення з лікувальною або профілактичною метою. Масаж - це сукупність прийомів механічної дозованої дії у вигляді тертя, тиску, вібрації, проведених на поверхні тіла людини як руками, так і спеціальними апаратами через повітряне, водне або інше середовище. Масаж може бути загальним і місцевим.

В залежності від задачі розрізняють слідуючи вили масажу:

гігієнічний (косметичний)

лікувальний

спортивний

самомасаж

сегментарний

точечний

існують слідуючи системи масажу.

I. Європейська:

російська;

шведська;

фінська;

східна.

Виділяють методи масажу:

ручний

апаратний

комбінований.

Для проведення кваліфікованого масажу необхідно придержуватися наступних прийомів і порядок їх виконання:

поглажування;

розтирання;

розминання;

вібрація;

саме рух;

2.2.1 Масаж при сколіозі

Масаж показаний при сколіозі всіх ступенів.

Задачі масажу:

покращити лімфо- і кровообіг;

укріпити м’язи спини і нормалізувати їх тонус;

зменшити відчуття втоми м’язів;

сприяти корекції викривлення не тільки хребта, але й всього тулуба;

при наявності болю зменшити її прояв.

Методика масажу при грудному С-подібному сколіозі.

1. Масаж спини.

Масаж шиї і трапецієвидного м’язу.

Масаж руки на боці випуклої дуги.

Масаж передньої поверхні грудини.

Масаж живота.

На спині масаж робиться на обох сторонах, починаючи з тієї половини, де присутня випукла сторона сколіозу, застосовуючи прийом поглажування (прямокутні, поперемінні), потім віджимання по тим же лініям, що і при поглажуванні (основою долоні, ребром долоні).

Розминання виконується на довгих і широких м’язах спини. На довгих м’язах застосовуються такі види розминання: колоподібні подушечкою великого пальця, колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне фалангами зігнутих пальців, колоподібне бугром великого пальця, щипоподібне подвійне кільцьове стиснення. На широких м’язах застосовують такі види прийомів розминання: ординарне, подвійне кільцьове, комбіноване, колоподібне фалангами зігнутих пальців, колоподібне основою долоні або бугром великого пальця.

На міжреберних проміжках виконують прийоми розтирання: прямолінійне подушечками чотирьох пальців, колоподібне подушечками чотирьох пальців, прямолінійне і колоподібне подушечкою великого пальця, прямолінійне і колоподібне подушечкою середнього пальця.

На фасції трапецієвидного м’язу, тобто у між лопатковій і лопатковій ділянках, де розташовані ромбовидні м’язи і м’яз, що піднімає лопатку, застосовують прийоми розминання: прямолінійне подушечкою і бугром великого пальця, колоподібне подушечкою великого пальця, колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне фалангами зігнутих пальців, щитоподібне.

На шиї і трапецієвидному м’язі роблять розминку: одинарне, подвійне кільцьове, колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне фалангами зігнутих пальців, колоподібне променевою стороною кисті.

На всій цій поверхні тіла прийоми виконуються за тим самим темпом і тривалістю.

Особливу увагу необхідно приділити масажу нижнього краю трапецієвидного і ромбовидного м’язів (навпроти випуклості дуги згину), який дає можливість у найбільшій степені їх розслабити, тому, що вони розтягнуті. Чередувати прийоми слід з елементами прогладжування і потрушування.

Виконавши рекомендовані прийоми на цій задній половині спини і шиї, діють на випуклі частини. Для цього масажист приводить лопатку до середньої лінії, трохи відводить плече назад, підклавши під нього валик, і м’якими рухами надавлюють на виступаючі ребра. Потім пальцями пробує порушити з місця випуклу кістку хребетного стовпа на місце, поперемінно постукуючи кінчиками пальців по остистим відросткам дуги. Проводячи ці маніпуляції і утримуючи однією рукою відведене плече назад, другою рукою масажують м’язи між лопаткової і лопаткової ділянок.

На другій половині спини і шиї перші два сеанси проводяться з тією ж методичною послідовністю і з такими ж намірами (розслабити м’язи). А послідуючі сеанси масажу виконуються з ціллю укріпити м’язи, підвищити їх тонус навпроти ввічненої дуги.

На передній поверхні грудної клітки на боці сколіозу плече виступає вперед. Задача масажиста - розслабити ці м’язи і відновити нормальне положення плеча. Для цього він захвачує плече рукою і відтягує його, з ціллю відновити симетричне положення по відношенні іншого плеча, і діє на великий грудний м’яз такими прийомами розминання: одинарним, подвійним грифом, подвійним пальцевим, комбінованим і фалангами зігнутих пальців, а на міжреберні проміжки - прямолінійними і колоподібними подушечками чотирьох пальців, подушечкою великого і середнього пальця.

На боці, де ребра зближені, міжреберні проміжки звужені, а м’язи скорочені, застосовуються прийоми для розслаблення м’язів і розширення міжреберних проміжків, з проникненням їх в заглиблення для розтягування. На ослаблені при сколіозі м’язи живота діють класичними загальноприйнятими прийомами для їх укріплення: прогладжування - колове; розминання - на прямих м’язах живота - одинарне, подвійне кільцьове, колоподібне фалангами зігнутих пальців однією і обома руками; на косих м’язах живота - одинарне, подвійне кільцьове, колоподібне фалангами зігнутих пальців, колоподібне клювовидне.

Методика масажу при поперековому С-подібному сколіозі.

Масаж спини.

Масаж тазової ділянки.

Масаж ноги на боці випуклості дуги.

масаж живота.

На спині застосовують прийоми поглажування - прямолінійне, поперемінне; віджимання - основою долоні, клювовидне; розминання на довгих м’язах спини - колоподібне подушечкою великого пальця, колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне фалангами зігнутих пальців, щипоподібне, колоподібне подушечками великих пальців; на широких м’язах спини - одинарне, подвійний гриф, подвійне кільцьове, комбіноване, колоподібне фалангами зігнутих пальців; на міжреберних проміжках - прямолінійне подушечками пальців, колоподібне подушечками чотирьох пальців, подушечкою великого пальця - прямолінійне, зигзагоподібне і колоподібне, подушечкою середнього пальця - прямолінійне і колоподібне; на поперековій ділянці - прямолінійне подушечкою і бугром великого пальця, колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне клювовидне, пересікання. Причому на тій стороні, де знаходиться випукла частина сколіозу, проводяться прийоми з ціллю розслаблення, а на боці з ввігнутою частиною - з ціллю укріплення м’язів.

На тазовій ділянці масаж роблять на сідничних м’язах: поглажування - прямолінійне, спіральне, зигзагоподібне; віджимання - ребром долоні, клювовидне; розминання - одинарне, подвійний гриф, подвійне кільцьове, колоподібне двома кулаками, колоподібне клювовидне. На хрящі - колоподібне подушечкою великого пальця, колоподібне подушечками чотирьох пальців, зжимання, колоподібне бугром великого пальця. На гребні повздовжньої кістки - колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне фалангами зігнутих пальців, колоподібне гребнем кулака, ребром долоні.

Зробивши масаж на спині і в тазовій ділянці, діють на випуклу частину хребетного стовпа подушечками пальців, пробуючи перемістити її на місце.

У випадку, якщо реберна дуга зближена з крилом повздовжньої кістки і точки прикріплення м’язів зближені, масаж повинен сприяти їх розслабленню, внаслідок - розширенню відстані між реберною дугою і крилом повздовжньої кістки. Дуже ефективне силове розтягнення цього простору за допомогою масажу, тобто раніше збільшивши простір між реберною дугою і крилом повздовжньої кістки, потім на цій ділянці проводять масаж.

Масаж ноги на боці випуклості дуги проводиться за загальноприйнятій методиці: спочатку діють на задню поверхню - на стегно, колінний суглоб, Ахіллове сухожилля, підошву; потім на передню поверхню - на стегно, колінний суглоб, голінь, голіностопний суглоб.

Потім проводять масаж живота, де масажуються прямі і косі м’язи живота.

Методика при S - подібному сколіозі.

При S - подібному сколіозі, який охвачує грудну і поперекову ділянки, поєднують приведені вище методики масажу для спільного застосування. Необхідність поєднання масажу при сколіозі з коригуючою гімнастикою, тобто із спеціальним вправами, які направлені на корекцію викривлення хребта і укріплення м’зевого корсету.

Курс лікування - 12-16 процедур, перші 4-8 процедур щодня, послідуючі - через день.

2.3 Механотерапія

Механотерапію рекомендують людям з такими захворюваннями:

• Хронічні захворювання суглобів і м'язів – обмінні поліартрити, бруцельозні, інфекційні, неспецифічні, нейродистрофічні і т. д. Обмеження рухливості в суглобах верхніх і нижніх кінцівок різної етіології; контрактури всіх видів, за винятком контрактур центрального походження, деформації хребта: сколіози, спондилоатрозы, сутулість, плоскостопість, міозити;

• Захворювання периферичних нервів і функціональні розлади нервової системи (радикуліти, поліневрити, невралгії, неврастенія (поза фазою загострення);

• Хвороби органів травлення – функціональні порушення діяльності шлунково-кишкового тракту з руховими розладами (дискінезії) спастичні, атонічні;

• Хвороби обміну речовин – ожиріння I – III ступеня, переважно екзогенного характеру, подагра легкого та середнього ступеня, цукровий діабет легкого ступеня;

• Залишкові явища після перенесеного поліомієліту та хвороби Литтля, при частковому збереженні рухових функцій;

2.4 Фізеотерапія

Фізіотерапія являє собою сукупність способів фізіологічного і лікувального впливу на людину природних (води, грязі) і штучних (електрика, магнітне випромінювання, ультразвук) факторів. Історія цього напрямку медицини налічує кілька століть. Фізіотерапія використовується при консервативному лікуванні сколіозу, на підготовчому етапі перед оперативним лікуванням і на відновлювальному етапі після операції.

При лікуванні сколіозу фізіотерапія сама по собі малоефективною, її застосування обов'язково в комплексі з іншими видами лікування. В лікувальний комплекс одночасно з фізіотерапією входить ЛФК (лікувальна фізкультура), лікувальне плавання, масаж, вітамінотерапія. Призначення фізіотерапії в такому комплексі переслідує наступні цілі: зміцнити м'язовий корсет (усунути дистрофію м'язів спини і живота, поліпшити їх скоротливу функцію), створити сприятливі умови для зняття блоків хребетно-рухових сегментів, поліпшити роботу внутрішніх органів і усунути больовий синдром (якщо він є).

До складу фізіотерапії входить безліч розділів, найбільш поширені: електротерапія, магнітотерапія, ультразвукова терапія, теплолікування, водолікування. З перерахованих методів при лікуванні порушень постави та сколіозу найбільш ефективна електротерапія, що включає електрофорез і электромиостимуляцию м'язів живота і спини.

2.5 Працетерапія

Професійний Лікар допомагає тим, хто випробував рану, або хвороба повертають або підтримують здатність брати участь у їх щоденних діях. Для людини зі сколіозом професійний лікар може забезпечити допомогу через оцінку, втручання і триваючу оцінку умови. Це допоможе людині керувати фізичними ознаками, таким чином, вони зможуть брати участь в щоденних діях, особливо в догляді за собою, продуктивності та дозвіллі. Одне втручання залучає кріплення. Протягом минулих кількох десятиліть велика різноманітність бадьорять пристроїв було розвинене для лікування сколіозу . Дослідження демонструють, що уявлення сили боком через суглоб кріпленням запобігає подальше викривлення спинного хребта в ідіопатичному сколіозі . Інші дослідження також показали, що скоби можуть використовуватися людьми зі сколіозом під час фізичної активності . Інші втручання включають постуральские стратегії, такі як навчання становища на засіданні, положення та положення сну і використання підтримок розташування, таких як подушки, клини, рулони, і корсети. Адаптивні і компенсаційні стратегії також використовуються, щоб допомогти полегшити людей до повернення щоденних дій.

Вправи, які не рекомендовані для хворих на сколіоз

Для хворих на сколіоз у всіх формах та стадіях захворювання не рекомендуються вправи, які збільшують гнучкість хребта і призводять до його перерозтягнення.

Це головне правило лікарів ортопедів згідно з принципом головної лікарської клятви – Гіппократа: «не нашкодь».

Висновок

Із вищеописаних матеріалів можна зробити висновок, що в системі проведених міроприємств направлених на лікування сколіозу, одним з основних методів являється масаж, але без використання комплексного лікування (ЛФК, корегуючи гімнастика, методи фізіотерапії) не можна досягнути найкращих результатів. Слід ще з малечку стежити за осанкою, займатися фізичною культурою і бути активним, щоб не допустити розвитку захворювання.

Причини виникнення сколіозу до кінця не ясні. Як правило, виділяють дві основні групи – сколіоз вроджений і набутий.
Внутрішньоутробні порушення розвитку призводять до вродженої недорозвиненості хребців, утворення додаткових хребців і інших патологій. А порушення внутрішньоутробного розвитку, у свою чергу, можуть бути наслідком шкідливих звичок у матері, неправильного харчування, нехтування фізичними навантаженнями. Також на дитину при народженні може згубно вплинути неправильна форма таза у матері.
Придбаних причин сколіозу називають кілька:
1 переломи хребта та інші травми;
2 підвивихи шийних хребців;

3 неправильне положення тіла як результат фізіологічних відхилень людини (різна довжина ніг, плоскостопість, косоокість або короткозорість);
4 неправильне положення тіла як результат постійного перебування в одній позі (наприклад, робота за столом, постійно нахилена голова, звична неправильна поза на стільці, неправильна постава);
5 нераціональне харчування;
6 великі фізичні навантаження або занадто рідкісні заняття фізкультурою;
захворювання, пов'язані з різним розвитком м'язів (односторонній параліч, ревматизм, радикуліт, рахіт), а також поліомієліт, плеврит, туберкульоз, радикуліт та інші захворювання

ЛІТЕРАТУРА

Спортивная медицина, лечебная физическая культура и массаж.- М.: Физкультура и спорт, 1985.- 351с.
Бисярина Валентина Павловна Анатомно - физиологические особенности детского возраста.- М.: Медицина, 1968.-
Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье:
Ишал В.А.,Изаак А.П. Метод производства и графического анализа фронтальных рентгенограмм позвоночника при сколиозе. Методические рекомендации. Омск - 1974.
Чаклин В.Д.,Абальмасова Е.А. сколиози кифозы. М."Медицина",1973, 75.
«Большая медицинская энциклопедия», Москва, 1985г..
«Домашний Доктор» серия из 4-х книг («Советы американских врачей») – «Ридерз Дайджест», Москва 2000-2004 г.
Соколов Д. «Секреты вашего здоровья»
Кривцов А. Г. «Старинные народные и современные методы лечения спины»,1990г., Ростов -на-Дону
«Точечный массаж и ваше самочувствие», (рекомендации в помощь медработникам), 1989г., Ростов-на-Дону
Напалков П.Н. Смирнов А.В. Шрайбер М.Г., Хирургические болезни, Медицина 1969 г.

Здоровя людини

Информация о работе

Помогла работа? Поделись ссылкой

Есть ненужная работа?

Информация о документе

Можно ли скачать документ с работой

Перелік умовних скорочень

ВСТУП