Соціально-економічний зміст та призначення податків

Соціально-економічний зміст та призначення податків


Податок - універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі. Не випадково в умовах функціонування ринкової економіки податкова складова системи фінансових відносин стає визначальною. Аналіз податків як вихідної категорії дає правильний орієнтир для розгляду фінансових понять і категорій у чіткій відповідності до розвитку економічного процесу.

Економічна теорія вивчає податок як специфічну форму економічних відносин держави з субєктами господарювання, різними групами населення і фактично з кожним членом суспільства. Специфіка цих відносин полягає в тому, що держава є визначальною діючою особою, а платник податку - виконавцем вимог держави.

У світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходи до теоретико-організаційного обґрунтування проблеми фіскального вибору та трактування категорії "податок".

Перший ґрунтується на визнанні необхідної обовязковості податків і податкових платежів. Податки як ціна суспільних благ у цій концепції одночасно розглядаються у двох аспектах - цільовому і примусовому. Цей напрям фінансової думки базується на тезі, запропонованій ще Е. Саксом, - послух і примус є необхідними елементами податкової теорії. В теоретичному трактуванні примусовий характер сплати обовязкових платежів державі в обмін на суспільні блага у фінансовій літературі називають податком за А. Пігу. Коригувальні податки за А. Пігу є досить ефективним і відносно простим методом централізації валового внутрішнього продукту в руках держави. Побудова оподаткування базується на тому, що будь-який податок, окрім чисто фіскальної функції, має ще й зовнішні для фіску соціально-економічні ефекти. Тим самим держава в процесі оподаткування може регулювати економічні і соціальні процеси, спрямовувати їх у потрібне русло, незважаючи на погляди і побажання платників податків.

Розуміння примусовості та безеквівалентністі податків певною мірою було започатковане класичною школою в особі А. Сміта та Д. Рікардо. Зокрема Д. Рікардо у своїй праці "Основи політичної економії" (1879 р.) писав, що "податки складають ту частину продукту землі та праці країни, яка надходить у розпорядження уряду: вони завжди сплачуються або з капіталу, або з доходу країни ...". Він доводив, що податкове регулювання повинно заохочувати нагромадження і розширення виробництва, тому наполягав на необхідності звільнення капіталу від оподаткування і виступав проти непрямих податків як таких, що збільшують витрати виробництва, зменшують прибуток і скорочують споживання.

Представник американської школи Е. Селігман у своєму визначенні податку вказував на відсутність безпосередньої користі у платника податку. На його думку "."податок є примусовий збір, що справляється державою з окремої особи для покриття витрат, викликаних загальнодержавними потребами без усякого відношення до спеціальної користі платника".


К. Маркс зазначав, що "податки - породження держави, необхідна умова здійснення нею своїх функцій. У податках втілено економічно відображене існування держави". А. Сміт у своїй класичній праці "Дослідження природи та причин багатства народів" вважав податки обєктивною необхідністю, оскільки вони зумовлені потребами поступального розвитку суспільства.

Основоположник російської фінансової думки М.І. Тургенєв стверджував, що ".податки зявились разом з освіченістю і стали ознакою її успіху. Таким чином, враховуючи стан податків, можна говорити про стан освіченості кожної окремої держави .. .".

Не менш важливими у розвитку теорій оподаткування є дослідження російського вченого І.Х. Озерова, який у своїй праці "Основы финансовой науки" відзначив, що "податки - це обовязкові платежі, що сплачуються підданими держави для виконання покладених на неї функцій".

К.Р. Макконелл та С.Л. Брю зазначали, що "податок - це примусова сплата уряду господарством або фірмою грошових коштів (чи передача послуг і товарів), в обмін на які господарства чи фірма безпосередньо не отримують товари чи послуги, при цьому така сплата не є штрафом, що накладений судом за незаконні дії".

На противагу розуміння податку як примусу, існує також визначення податку як громадянського обовязку. Зокрема, податок, що сплачується на основі свідомого індивідуального вибору і власної оцінки характеру державної діяльності виборцем-платником податків, одержав назву "податку Кларка".

У вітчизняній науковій думці в галузі оподаткування вагомими є праці І.В. Алєксєєва, В.Л. Андрущенка, З.С. Варналія, О.Д. Василика, В.П. Вишневського, В.М. Гейця, О.Д. Данілова, О.М. Десятнюк, Т.І. Єфименко, Ю.Б. Іванова, А.І. Крисоватого, І.О. Луніної, І.О. Лютого, В.М. Мельника, П.В. Мельника, С.В. Онишко, В.М. Опаріна, Ю.В. Пасічника, А.М. Поддерьогіна, А.М. Соколовської, В.М. Суторміної, Л.Л. Тарангул, В.М. Федосова, К.І. Швабія, С.І. Юрія та інших.

Так, А.М. Соколовська зазначає, що "...з урахуванням розвитку держави податки можна характеризувати як своєрідну плату всього загалу платників і кожного з них окремо за послуги, які надає держава, виконуючи свої функції. Для всього загалу платників ця плата, яка вимірюється часткою ВВП, що за допомогою податків акумулюється в державному бюджеті, є еквівалентною до вартості державних суспільних послуг. Щодо кожного окремого платника, то між його платежами до бюджету і участю у споживанні суспільних благ відповідності (еквівалентності) немає.. .".

А.І. Крисоватий, досліджуючи сутність податків, вказує на те, що "податки в руках одних можуть виступати знаряддям та інструментом стабілізації та економічного процвітання в державі, а в руках інших - засобом нестабільності і економічного саморуйнування. Ось чому, думаючи про формування державних грошових фондів за рахунок податків і податкових платежів та встановлюючи нові види і форми оподаткування, державницькі структури повинні проводити таку податкову політику, яка має паретоптимально поєднувати інтереси держави, платників податків і громадян-виборців... ".

Вчений також дотримується думки, що "...податки виникають на дуже високому рівні суспільного розвитку, бо вони потребують загальновизнаних законів та норм громадянської поведінки, інакше податки сприймаються як свавільна конфіскація приватної власності...".

П.В. Мельник у своїх дослідженнях доходить висновку, що "...за своїм економічним змістом податки є основним інструментом державного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів. .Вони відображають роль держави, ступінь її втручання в процес перерозподілу нової вартості.".

Т.І. Єфименко вказує на те, що "...податки, виконуючи низку функцій (фіскальну, регулюючу, стимулюючу, перерозподільчу), надають державі можливість сприяти створенню підприємствам і організаціям належних умов для нормальної господарської діяльності, переозброєння виробництва, підвищення якості продукції.".

В.Л. Андрущенко пропонує розширити сферу дослідження сутності податків за межі їхнього економічного прояву. Позаекономічний зміст податків вчений пояснює з позиції теорії інституціоналізму, трактуючи їх як частину приватних ресурсів, передану громадянами у формі грошових внесків у розпорядження держави в обмін на блага цивілізованого існування, уже наявні, одержувані або ті, що стануть доступні у майбутньому.

Оподаткування - важливий фактор, що впливає на стан ринкової рівноваги (market equilibrium). Оподаткування породжує також ефект політичної рівноваги (political equilibrium): відповідна стану рівноваги корисність (вартість, кількість) забезпечуваних державою суспільних благ і соціальних послуг знаходиться в залежності від суми податків, яка припадає на кожну одиницю благ, оскільки податковий тягар на кожного з платників впливає на характер його суспільного вибору в процесі голосування.

В силу властивих оподаткуванню соціально-перерозподільних ефектів вибір альтернативних податкових схем перерозподілу доходів здійснюють таким чином, щоб зменшення тієї частини доходу, котру платник міг витратити на приватне придбання товарів і послуг, компенсувати пропозицією оплачуваних за рахунок податків суспільних благ колективного споживання. При цьому соціальну проблему оподаткування можна звести до твердження, що не існує такого способу перерозподілу доходів і розподілу податкового тягаря, котрий задовольняв би всіх громадян-платників. Вибір обмежений дилемою між принципом вигоди і принципом платоспроможності. Ефекти, процеси і наслідки, спричинювані податками в економічній базі, вплив оподаткування на ринки і поведінку субєктів економіки складають предмет знання, що ввійшло у фінансову науку під назвою економіки оподаткування (economics of taxation).

У Податковому кодексі України від 02.12.2010 р. №2755-VI наведене наступне визначення податку:

Податком є обовязковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

Крім податків існують інші обовязкові платежі податкового характеру (рис. 1.1).


Рис. 1.1. Характеристика обовязкових платежів податкового характеру


Визначення збору (плати, внеску) Податковим кодексом уніфіковано.

Збором (платою, внеском) є обовязковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податки та механізм оподаткування будуються на певному фундаменті правових відносин, однак сторони не скріплюють ці відносини у формі певного договору, контракту. Справляння податку виступає одностороннім процесом і має безвідплатний та обовязковий характер для конкретного платника. Податкові відносини мають односторонню спрямованість - від платника до держави. Повернення переплат не можна розглядати як зворотний рух, оскільки воно повязане не із сутністю цих відносин, а з конкретним механізмом розрахунків з бюджетом. Характерні ознаки податку наведені на рис. 1.2.


Рис. 1.2. Характерні особливості податку


Вплив податкової системи на економічне зростання

Дослідження впливу оподаткування на господарську діяльність посідає значне місце у світовій науковій думці.

Сучасна податкова система має бути орієнтована на досягнення балансу інтересів держави та платників податків. Тільки за таких умов податки сприятимуть економічному зростанню та одночасно забезпечуватимуть добробут кожного громадянина.

Існує певна різниця між оптимальною побудовою податкової системи з точки зору держави та позиції її громадян, а також підприємницьких структур, набуває актуальності проблема гармонізації цих інтересів, що одночасно і відрізняються, і сполучаються. І різниця, і спільність інтересів мають своїм джерелом посередницьку роль бюджету між добробутом і достатком кожного індивіда, з одного боку, та загальнодержавними інтересами - з іншого.

Функції податків.

Вітчизняна фінансова наука при вивченні природи податку традиційно приділяє значну увагу дослідженню проявів конкретних функцій цієї категорії, без визначення яких неможливе розкриття суспільного призначення податків.

Функції податку - це проявлення його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей.

Виходячи із сутності податку як категорійного поняття та враховуючи те, що податки виступають необхідним елементом централізації частини вартості національного продукту в бюджеті для фінансування державних суспільних благ і засобом перерозподілу цієї вартості, можна визначити дві функції даної категорії: фіскальну і регулюючу.

Вказані функції носять обєктивний характер і існують з моменту виникнення податків. Але конкретні прояви їх рис повязані з умовами суспільного розвитку. Спочатку податки у всіх державах вводилися з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави джерелами грошових коштів для фінансування державних витрат. З розвитком суспільно-економічних відносин почали виокремлювати регулюючу функцію податків. У сучасних умовах можна також розглядати підфункції податків, зокрема, контрольну, розподільчу, соціальну (рис. 1.3).

Загальні принципи побудови податкових систем визначаються в елементах податку. Відповідно до Податкового кодексу України при встановленні податку обовязково визначаються такі елементи: платники податку, обєкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.


Рис. 1.3. Функції податків, що визначають їхню економічну сутність