Билеты с ответами - Види зовнішньоекономічна діяльність

1. Обєкт, предмет та мета навчальної дисципліни зовнішньоекономічна діяльність - Обєктами зовнішньоекономічної діяльності є різноманітні види господарської діяльності, які здійснюються в зовнішньоекономічній сфері. За функціональною ознакою види зовнішньоекономічної діяльності складаються з наукової, виробничої, торгівельної діяльності та інших видів діяльності.
Предметом навчальної дисципліни "Основи зовнішньоекономічної діяльності" є сукупність господарських, економічних, правових, фінансових відносин у сфері економічної діяльності між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарювання як на території України, так і за її межами.
Основною метою викладання навчальної дисципліни "Основи зовнішньоекономічної діяльності" є формування у майбутніх менеджерів засвоєння теоретичних основ зовнішньоекономічної діяльності; набуття системних знань і навичок щодо забезпечення економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності в різних сферах діяльності.
2. Основні завдання курсу зовнішньоекономічна діяльність :
1. Розуміння суттєвості та специфіки принципів та методів функціонування зовнішньоекономічної діяльності в Україні на сучасному етапі;
2. Вивчення нормативної бази щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності субєктів господарювання;
3. Оволодіння методами аналізу і оцінювання тенденцій, суперечностей, доцільності у визначенні головних напрямків зовнішньоекономічної діяльності для субєктів господарювання різних форм власності, що є субєктами зовнішньоекономічної діяльності;
4. Дослідження специфіки запровадження різних форм виходу на зовнішні ринки;
5. Вивчення змісту основних процедур та їх здійснення щодо укладання зовнішньоекономічних контрактів;
6. Оволодіння навичками оцінювати і робити відповідні висновки щодо визначення ефективності укладених угод, зовнішньоекономічної діяльності субєкта господарювання в цілому.
3. Основні методи аналізу - а) загальний аналіз дохідності підприємства за рахунок зовнішньоекономічної діяльності; б) аналіз виконання зобовязань за зовнішньоекономічними операціями; в) аналіз ефективності віддачі на кошти, вкладені в експортні операції; г) аналіз ефективності імпортних операцій, зокрема, у випадку їх здійснення на умовах використання кредиту.
4. Поняття обєктів та субєктів зовнішньоекономічна діяльність - Обєктами зовнішньоекономічної діяльності є різноманітні види господарської діяльності, які здійснюються в зовнішньоекономічній сфері. За функціональною ознакою види зовнішньоекономічної діяльності складаються з наукової, виробничої, торгівельної діяльності та інших видів діяльності. Субєктами зовнішньоекономічної діяльності є субєкти господарської діяльності України та іноземні субєкти господарської діяльності, що здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію в зовнішньоекономічній сфері, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
5. Види зовнішньоекономічна діяльність - Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічна діяльність " (ст. 4) в нашій країні субєктами зовнішньоекономічна діяльність здійснюються такі види діяльності (додаток Д):
• експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;
• надання субєктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним субєктам господарської діяльності;
• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними субєктами господарської діяльності;
• навчання і підготовка спеціалістів на комерційній основі;
• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
• кредитні та розрахункові операції між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності;
• створення субєктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними субєктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених її законом;
• спільна підприємницька діяльність між субєктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними субєктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
• підприємницька діяльність на території України, повязана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних обєктів власності з боку субєктів господарської діяльності;
• аналогічна діяльність за межами України;
• організація і здійснення діяльності в сфері проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, здійснюваних на комерційній основі, за участю субєктів зовнішньоекономічної діяльності;
• організація і здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у випадках, передбачених законодавством України;
• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності;
• орендні, у тому числі лізингові, операції між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності;
• операції із придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;
• роботи на контрактній основі фізичних осіб з України з іноземними субєктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами;
• робота іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі з субєктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами та інші не заборонені законодавством України види зовнішньоекономічної діяльності
6. Основні види експорту і імпорту зовнішньоекономічна діяльність - Експортні види – комерційна діяльність, пов’язана з продажем і вивозом за кордон товарів національного виробництва. Імпортні види – закупівля і ввезення іноземних товарів в країну для їх реалізації на внутрішньому ринку. В цьому випадку ініціатива за імпортером.
7. Основні принципи декларації "новий економічний порядок", що регламентують відносини між країнами світу :
1. Принцип суверенітету - це право країни на самостійне здійснення своєї внутрішньої і зовнішньої політики.
2. Принцип взаємодопомоги.
3. Принцип взаємовигоди.
4. Принцип мирного співіснування.
5. Принцип застосування економічних санкцій проти агресора.
6. Принцип вільного доступу до моря і від нього країнам, що його не мають.
7. Принцип територіальної цілісності.
8. Принцип поваги прав людини.
9. Принцип невтручання у внутрішні справи держави.
10. Принцип права на самовизначення народів та націй.
11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобовязань.
12. Принцип незастосування сили чи погрози силою.
13. Принцип співробітництва держав.
14. Принцип непорушності кордонів.
15. Принцип надання допомоги країнам, що розвиваються.
8. Основні принципи ЗЕД України :
1. Принцип суверенітету.
2. Принцип свободи.
3. Принцип рівності.
4. Принцип верховенства закону.
5. Принцип захисту інтересів.
6. Принцип еквівалентності обміну.
9. Єтапи розвитку організації управління зовнішньоекономічною діяльністю - Виділяють три етапи розвитку даного процесу. Перший (1918-1987 р.)- радянські роки, зокрема, післявоєнні і особливо десятиліття до перебудови. Другий етап (1987-1991 рр.)- Роки перебудови економіки, в тому числі ВЕС в Україну в складі СРСР. Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополі, на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління ЗЕД . Третій етап (1991 р. до теперішнього часу). Період реформування і розвитку ЗЕД і її управління в Україні як суверенній державі.
10. Економічні та політичні передумови виходу України на світовий ринок -:
1.Забезпечення економічної й інституційної підтримки національного суверенітету, тобто формування самодостатньої економічної системи, здатної функціонувати для забезпечення потреб свого суспільства. Економічна система повинна бути гнучкою, здатною адаптуватися до вимог інтеграційних світових господарських звязків і водночас відстоювати національний суверенітет. Крім того, згадана передумова передбачає розвиток мережі національних інститутів владного і господарського характеру, які забезпечували б самостійність країни у міжнародних господарських звязках;
2. Проведення оцінки економічного потенціалу і визначення напрямків структурної перебудови. Ця передумова визначає предмет входження України в систему світової економіки, готовність господарської системи включитися в міжгосподарські звязки, визначити напрямки структурної перебудови виробництва;
3. Розробка і забезпечення реалізації обгрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення.
4. Оцінки експортного потенціалу, вироблення експортно-імпортної стратегії адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
5. Зміцнення національної грошової одиниці з її включенням у систему міжнародних розрахунків.
6. Вирішення проблеми зовнішньої заборгованості. Відсутність зовнішніх боргів сприяє швидкому розвитку економічних і соціальних процесів усередині країни і в міжнародному співробітництві.
7. Формування почуття власної національної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності національних меншин України.
12. Зовнішньоекономічна політика України : склад, структура, особливості - Основні складові зовнішньоекономічної політики держави: - зовнішньоторговельна політика; - валютна політика; - політика у сфері залучення іноземних інвестицій; - митно-тарифна політика. На сучасному етапі Україна переживає складний період комплексних структурних перетворень, фінансово-економічного оздоровлення всього національно-господарського комплексу, вибору власних шляхів стабілізації і формування сприятливого ґрунту для функціонування та співпраці міжнародних бізнес-структур, інституцій, установ.
14. Позитивні та негативні чинники виходу України на зовнішні ринки - Розглядаючи позитивні чинники виходу на зовнішні ринки, слід мати на увазі, що не завжди може бути забезпечений необхідний позитивний результат від впливу даного чинника. Крім того, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності фірма може зіткнутися з цілим рядом специфічних проблем, що невластиві внутрішньому ринку. Деколи зовнішньоекономічна діяльність вигідна країні, але не завжди є доцільною для фірми. Іноді фірма більшою мірою ризикує отримати негативні наслідки своєї підприємницької діяльності на зовнішньому ринку, чим в своїй країні. Для адаптації своїх товарів до умов зовнішніх ринків фірма може бути вимушена здійснювати витрати які перевершать можливий дохід, що отримується нею завдяки масовості виготовлення продукції. Великі витрати несуть фірми при просуванні товарів на зовнішній ринок. Слід також враховувати і курс валют. Він не завжди може бути вигідним для експортера.
15. Міжнародні економічні організації, з якими співпрацює Україна - Міжнародні організації, з якими працює Україна можна поділити на чотири групи. По - перше, це організації, діяльність яких докорінно впливає на розвиток системи світової економіки в цілому, та на всі її соціально-економічні підсистеми, наприклад, це такі міжнародні валютно-фінансові організації, як Міжнародний валютний фонд (МВФ) та група Світового банку (СБ), загально-функціональні організації - Міжнародна організація праці (МОП), програма розвитку ООН (ПРООН), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) тощо. По - друге, це міждержавні галузеві організації поза безпосередніми рамками ООН. Серед них найбільш визначною та пріоритетною для України є Світова організація торгівлі (СОТ) та створений у квітні 1991р. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). По - третє, це близько 70 обєднань європейських підприємців, головним чином у промисловості та енергетиці, у галузі транспорту і звязку. Для України спілкування з існуючими обєднаннями дає можливість здійснювати підприємницькі звязки з європейським бізнесом та отримувати фінансові кошти, в тому числі й через організаційно-технічне сприяння. І нарешті, це міжнародні кооперативні організації, серед яких головне і центральне місце посідає Міжнародний кооперативний альянс (МКА).
16. Характеристика системи регулювання ЗЕД - Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності України за роки становлення зазнала певних еволюційних змін, що зумовлені розвитком економіки країни в цілому. В період до перебудови, тобто за радянських часів, економіка носила автаркічний (закритий) характер. Управління економікою (в тому числі ЗЕД) будувалось на монополії держави і переважно на адміністративних методах. В таких умовах безпосередній виробник не був зацікавлений в розвитку експортної діяльності. Прямі звязки між виробниками і споживачами були відсутні. Не було чіткої концепції ЗЕД, яка б відображала її мету, пріоритети і методи їх досягнення.
Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності функціонує на пяти рівнях : мікрорівень , мезорівень, макрорівень, метарівень , мегарівень.
17. Основи державного управління та регулювання ЗЕД в Україні - це система заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалити ЗЕД в інтересах національної економіки. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин субєктів господарювання в різних країнах. Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні, поділяються на: загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх субєктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. До них належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет.
18. Недержавне регулювання ЗЕД - Розвитку й регулюванню ЗЕД сприяють різноманітні недержавні і напівдержавні організації. Це торгово-промислові палати, союзи підприємців, обєднання експортерів, імпортерів, інвестиційні фонди і т.д.
Недержавне регулювання ЗЕД України відрізняється від державного тим, що здійснює опосередкований вплив на регламентацію ЗЕД України. Основні форми недержавного регулювання ЗЕД України:
1. Міжнародні організації (ООН).
2. Міжнародні господарські організації (ОПЕК).
3. Міжнародні акціонерні товариства.
4. Міжнародні господарські товариства.
5. Міжнародні біржі:
6. Міжнародні аукціони.
7. Міжнародні торги (тендери).
8. Міжнародні господарські контракти.
19. Реєстрація субєктів ЗЕД - Державну реєстрацію субєктів ЗЕД запроваджено в Україні низкою законодавчих актів. Реєстрація субєктів ЗЕД здійснюється у Державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання субєкта. Державна реєстрація субєкта підприємництва здійснюється районною, міською, районною в місті державною адміністрацією за місцезнаходженням цього субєкта підприємництва. Дані про державну реєстрацію в 10-денний термін повідомляються в Міністерство фінансів та Міністерство статистики України.
Для державної реєстрації субєктами підприємництва до відповідної держадміністрації подаються:
1) заява;
2) статут та інші засновницькі документи;
3) реєстраційна картка.
20. Адміністративне регулювання ЗЕД - Нетарифні (організаційно-адміністративні) методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності - комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів та послуг на внутрішній ринок країни. Нетарифні обмеження являють собою заходи прихованого протекціонізму, мають характер адміністративного (силового) регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тарифні (економічні) методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності являють собою комплекс заходів державного регулювання за допомогою митних тарифів. Тарифне регулювання виконує дві функції: протекціоністську — захист вітчизняних товарів і послуг від іноземної конкуренції; фіскальну - поповнення державного бюджету.
21. Оперативне регулювання ЗЕД - з метою збалансованого розвитку ЗЕД і удосконалення інструментів реалізації зовнішньоекономічної політики країни в особливих випадках застосовують заходи оперативного регулювання ЗЕД,а саме: тимчасове зупинення ЗЕД та застосування індивідуального ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері зовнішньоекономічних відносин
22. Економічні інструменти регулювання ЗЕД - Формування соціально орієнтованої економіки ринкового типу передбачає багатогранний комплекс взаємообумовлених заходів як у сфері функціонування внутрішніх економічних відносин, так і зовнішніх. І однією з найсуттєвіших проблем є вдосконалення системи фінансових важелів як засобів підвищення ефективності економіки.
Найбільш поширеними економічними засобами регулювання зовнішньоекономічних звязків є митні платежі, які стають суттєвим барєром при переміщенні товарів через митний кордон країни.
Механізм зовнішньоекономічної політики держави - сукупність правових, фінансово-економічних і організаційно-управлінських форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава стимулює, координує і регламентує діяльність субєктів у сфері зовнішньоекономічних звязків відповідно до цілей та завдань .
Двома основними групами засобів державного регулювання зовнішньої торгівлі є митні (мито на імпортовані та експортовані товари) і не митні (квоти, субсидії, бюрократичні перешкоди тощо).
23. Режими регулювання ЗЕД в Україні - Одним із інструментів нетарифного регулювання ЗЕД є правовий режим для іноземних суб´єктів господарської діяльності на території країни. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на території України запроваджуються такі правові режими для іноземних субєктів господарської діяльності:
національний режим, режим найбільшого сприяння, спеціальний режим .
24. Основні напрямки митної політики в Украіні - Головні напрямки митної політики України такі: структура системи органів державного регулювання митної справи; розміри мит та умов митного обкладання; вільні митні зони та митні режими на території України; перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються Верховною Радою України.
25. Зміст, принципи та порядок митного контролю - Митне регулювання - це відносини, які виникають між державою і субєктами ЗЕД з приводу умов перетинання національного кордону товарами, капіталами, послугами, робочою силою. Митне регулювання - це погодження регулювання питань, повязаних із встановленням митних податків, митних зборів, а також процедурами митного контролю, організацією діяльності митного контролю.
Існує два рівня митного регулювання в практиці ЗЕД країн світу:
I. Міжнародний рівень передбачає здійснення митного регулювання шляхом прийняття та виконання рішень відповідних міжнародних спеціалізованих організацій. Зокрема, ГАТТ/СОТ.
II. Національний рівень базується на відповідних актах національного законодавства. В Україні це:
- Митний кодекс України.
- Закон України "Про єдиний митний тариф України". Основні принципи митного регулювання в Україні:
1. Митну політику визначає ВР.
2. Митне регулювання ЗЕД здійснюється лише на території України.
3. Митне регулювання ЗЕД здійснюється відповідно до законів України.
4. Митне регулювання передбачає оподаткування .
5. Ставки митного тарифу єдині для всіх субєктів ЗЕД і не залежать від.
6. У В(с)ЕЗ встановлюється спеціальний митний контроль, який передбачає пільги для субєктів ЗЕД.
7. До принципів митного регулювання відносять митні правила, які включають.
8. Введення в дію митних правил передбачає їх публікацію за 45 днів до цього моменту.
Митний контроль здійснюється на території України і включає 3 стадії:
1. Заповнення митних документів субєктами ЗЕД (декларації). В них фіксуються дані про товар, який підлягає експорту/імпорту.
2. Проведення митного огляду товару, що підлягає експорту/імпорту.
3. Отримання товару з митниці та сплата мита. Для того, щоб товар перетнув митний кордон, треба мати такі документи.
26. Органи державного регулювання митної справи - Регулювання митною справою здiйснюють вищi органи державної влади та управлiння України. Головнi напрями митної полiтики України; структура системи органiв державного регулювання митної справи; розмiри мит та умов митного обкладення; спецiальнi митнi зони та митнi режими на територiї України; перелiк товарiв, експорт, iмпорт та транзит яких через територiю України забороняється, визначаються Верховною Радою України. Забезпечення здiйснення митної полiтики України вiдповiдно до законiв України; встановлення розмiрiв митних зборiв i плати за митнi процедури; координацiя дiяльностi мiнiстерств, державних комiтетiв та вiдомств України з питань митної справи; проведення переговорiв та укладання мiжнародних договорiв України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицiй щодо системи митних органiв України здiйснюються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Спецiально уповноваженим органом державного управлiння в галузi митної справи є Державна митна служба України, яка є центральним органом виконавчої влади зi спецiальним статусом.
27. Система митних податків та зборів - Митний податок - податок, який стягується при перетинанні товарами митного кордону певної країни. Види митних податків:
1. Адвалорне мито - податок, який розраховується як процент від вартості товару, що підлягає експорту/імпорту. 2. Специфічне мито - тариф, тверда ставка, яка застосовується до переліку товарів, що підлягають експорту/імпорту із зазначенням напроти кожного з них розміру митного податку у вигляді проценту або грошової суми від одиниці товару. 3. Комбіноване мито - мито (податок) на товар, що підлягає експорту/імпорту, в якому поєднані принципи нарахування адвалорного та специфічного мита. 4. Сезонне мито - стягується з товару, що має сезонний характер. 5. Спеціальний митний податок - стягується з товарів, що підлягають експорту/імпорту та які виробляються згідно угод про міждержавну спеціалізацію та кооперацію виробництва. 6. Антидемпінговий митний податок - застосовується до тих субєктів ЗЕД, які порушують антидемпінгове законодавство. Основним критерієм для нарахування антидемпінгового мита є моніторинг індикативних цін - орієнтовних цін на товари, які реалізовуються на світовому ринку. Якщо ціни товарів, що реалізовуються, нижчі за індикативні ціни, то розмір антидемпінгового податку буде становити різницю між ними. 7. Компенсаційне мито - податок, який стягується зверху встановленого ввізного мита. Воно стягується з тих субєктів ЗЕД, які отримали субсидії для розвитку експортного виробництва.
28. Етапи проведення зовнішньоекономічних операцій -
Процес проведення зовнішньоекономічних операцій розбивається на кілька
етапів і стадій:
1. Підготовчий етап:
- аналіз конюнктури міжнародного ринку, рівня його монополізації
великими компаніями, можливості проникнення на цей ринок;
- вибір форми і методів роботи на ринку;
- вибір контрагентів;
- аналіз і розрахунок цін;
- рекламна кампанія.
2. Організаційний етап:
- встановлення контакту з потенційними контрагентами;
- підготовка і проведення переговорів;
- укладання контракту.
3. Виконавчий етап:
- підготовка товару до відвантаження (експортером) і підготовка до
прийому товару (імпортером);
- оформлення документації;
- укладання допоміжних контрактів (страхових, транспортних і т.п.);.
- врегулювання суперечок;
- здійснення розрахунків.
29. Вивчення і аналіз умов ринку - Аналіз умов ринку — комплекс дій, спрямованих на вивчення усіх факторів, умов, ситуацій, які впливають на стан і розвиток ринку, на зміни його обсягів, структури, масштабів. Основою для інформаційного середовища виходу на зовнішні ринки є маркетинг. Ф.Котлер визначає маркетингове середовище як сукупність факторів, які впливають на спроможність підприємства розвивати й бідність населення та його статевовікова піраміда; густота населення; рівень та темпи народжуваності і смертності населення; рівень старіння населення; рівень міграції населення; питома вага міського та сільського населення; зміни в уявленні про сімю та її характер тощо.
30. Класифікація і характеристика форм виходу на зовнішні ринки - Класифікація і характеристика форм виходу на зовнішні ринки .
Стисло можна дати таку характеристику цих напрямків у міжнародній діяльності:
• торги - один покупець (замовник) - декілька продавців;
• біржа - багато продавців - багато покупців;
• аукціон - один або декілька продавців - багато покупців.
За кордоном усі ці напрямки у торгівлі відомі дуже давно, мають усталені традиції, звичаї, законодавство. В Україні із втратою органами централізованого планування своїх ключових позицій у процесі розподілу продукції біржі, торги, аукціони швидко та енергійно взяли на себе роль посередника у процесі організації горизонтальних господарських та зовнішньоторгових операцій і звязків. Зявились торги на види продукції, які раніше монопольно реалізовувались державними зовнішньоекономічними обєднаннями
31. Методи пошуку потенційних партнерів - Найважливіші фактори при виборі іноземного партнера:
• репутація фірми та її продукції;
• фінансовий стан та платоспроможність фірми;
• виробничого та науково-технічного потенціалу фірми.

Знаходження та оцінка партнерів для здійснення угод
Пошук партнера-покупця на рівні крупних фірм обумовлений:
• вузькістю внутрішнього ринку;
• прагненням використати можливості та переваги світового ринку.
Види збуту крупних фірм:
• власна система збуту;
• представники фірм: ділери, закордонні універсальні представники, бюро по збуту, агенції за кордоном;
• спільна збутова діяльність.
Вивчення ринку передбачає вирішення питання, що створювати: торговий філіал, філіал з продажу виключних товарів чи виробниче підприємство. Це рішення залежить від: ємності ринку, характеру митних барєрів, можливостей експорту даного товару в треті країни.
32. Суть зустрічної торгівлі - сутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні операції до-повнюються прийняттям партнерами зустрічних зобовязань щодо постачання (за-купівлі) погоджених товарів і послуг. Міжнародна зустрічна торгівля є якісно новоюформою організації комерційних операцій, розвиток якої відзначається швидкимитемпами. Вона сприяє встановленню ефективного, довгострокового, взаємовигідно-го співробітництва учасників безпосередньо в сфері виробництва. У міжнародномутоварообігу її частка становить близько 50%.
33. Суть товарообмінних операцій Товарообмінними (бартерними) називаються операції, при яких субєктами підприємницької діяльності здійснюється обмін певної кількості товарів (робіт, послуг) на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару без проведення грошових розрахунків
34. Суть посередництва Посере́дництво — в дипломатії та міжнародному праві участь третьої держави або міжнародної організації в мирному розвязанні спору (конфлікту) між іншими державами. Посередник може виступати як за запитом сторон конфлікту, так і за власною ініціативою чи за пропозицією держав, не причетних до спору. На відміну від «добрих послуг» за посередництва третя держава діє значно активніше. Вона не обмежується створенням умов для переговорів та побажаннями заінтересованим сторонам досягти згоди, а може рекомендувати умови розвязання спору по суті й вести з приводу цього відповідні переговори із заінтересованими державами та організаціями. Нерідко посередництво використовують як засіб для втручання у внутрішні справи інших держав.
35. Торгово-посередницькі операції - Під торгово-посередницькими операціями у Зовнішньоекономічній діяльності розуміють операції, повязані з купівлею-продажем товарів, що здійснюються за дорученням експортера чи імпортера незалежним посередником на основі спеціальних угод чи окремих доручень. Посередники - це особи, що зєднують сторони, які бажають укласти угоду. Самостійна торгівля на зовнішніх ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й використовують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі.
36. Характеристика та класифікація посередників - Посередники — це субєкти ринкових відносин, які сприяють встановленню контактів між виробниками та споживачами щодо оперативного і якісного руху товарів з метою ефективного задоволення потреб споживачів на
комерційній основі.
Діяльність посередників базується на таких принципах:
• чесності і рівноправності у відносинах з партнерами;
• підприємливості (кмітливості, комерційному інтересі у розвязанні конкретних завдань тощо);
• оперативності (передбачає мобільність, динамічність та своєчасність виконання завдань постачально-збутової діяльності);
• обслуговуванні контрагентів (надання комплексу послуг);
• економічному інтересі субєктів господарювання в організації опосередкованих каналів розподілу.
38. Типові контракти і міжнародні умови - Типовий контракт — це своєрідний шаблон контракт чи ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі, сформованих раніше з урахуванням торгової практики чи звичаїв і прийнятих сторонами, що домовляються після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної операції. Загальні умови купівлі чи продажу. Це — список статей контракту, визначених з урахуванням торгової практики і, як правило, залежно від базових умов поставок, які сторони контракту можуть включати в свій контракт чи посилатися на них.
39. Особливості цінової політики на зовнішньому ринку - Цінова стратегія фірми на зовнішньому ринку, як правило, починається з визначення власного підходу до концепції ціни, що виробляється на основі загальної ринкової стратегії компанії. Цілеспрямована цінова політика (оперативне рішення завдань) - це встановлення таких цін і їх зміна залежно від ситуації на ринку, щоб: а) оволодіти певною часткою ринку, б) розширити обсяг продажу, в) одержати планований обсяг прибутку (у коротко-, середньо- або довгостроковій перспективі), тобто забезпечити реалізацію товару на певній фазі його життєвого циклу.
Попередній аналіз можливостей проникнення на цільовий ринок фірма починає насамперед із дослідження ринку пропозиції (включаючи товари-аналоги і товари-субститути) і власного товару для визначення його конкурентоспроможності.
Сьогодні на світовому ринку здебільшого склалася певна структура цін, що визначається і підтримується великими фірмами-виробниками й експортерами товарів у галузях, а дрібні і середні компанії вважають за краще використовувати зважену цінову політику "слідування за лідером".
Сформовані пропорції світового ринку, особливості дії закону попиту і пропозиції, транснаціональний характер товарного виробництва суттєво змінили характер, принципи і форми конкуренції, значно знизивши роль цінової конкуренції як "традиційної" експансії фірм у межах стратегії оволодіння певним сегментом ринку. На зміну їй прийшли "нетрадиційні" форми конкурентної боротьби - рекламна конкуренція, конкуренція специфікацій і післяпродажного обслуговування, "конкуренція прихильностей" тощо. Зміна пріоритетів конкуренції повязана також з обєктивним процесом усвідомлення фірмами безперспективності політики "цінових ескалацій", що призводить до "війни цін", від якої зазнають збитків усі без винятку субєкти ринку.
40. Валютні умови контракту - Валютні умови контракту – умови, які узгоджують експортери та імпортери при укладанні зовнішньоекономічних контрактів. Валютні умови контракту містять: 1) валюту ціни контракту, 2) валюту, в якій здійснюватимуться розрахунки між партнерами, 3) курс перерахунку валюти ціни на валюту платежу (якщо вони не збігаються), 4) застереження, що захищають кожного з партнерів від валютних ризиків (через несприятливі зміни валютних курсів або зниження купівельної спроможності окремих валют), 5) умови розрахунків (готівковий платіж або кредит) 6) форму розрахунків (інкасо, переказ, акредитив тощо), 7) засоби платежу (векселі, чеки та ін.). Валютою ціни контракту переважно обирають найстабільнішу на час укладання угоди валюту або валютний “кошик”.
Найбільша кількість угод оформляється контрактами купівлі-продажу як на внутрішньому ринку, так і на міжнародних ринках збуту. Відповідно до структури таких контрактів основні цінові та валютні умови визначаються так: одиниця виміру ціни, базис ціни, спосіб фіксації ціни, рівень ціни, знижки, валюта ціни, валюта платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, валютні поправки.
41. Валютні ризики і способи їх усунення - Валютні ризики — загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу валюти контракту порівняно з національною валютою контрагентів або з падінням купівельної спроможності валют.
У міжнародній практиці застосовуються три основні підходи до страхування валютних ризиків:
• однобічні дії одного з контрагентів;
• взаємна домовленість учасників угоди;
• операції страхових компаній або банків.
42. Поняття "форвард" - Форвард (форвардний контракт) - договір (похідний фінансовий інструмент), за яким одна сторона зобовязується у визначений договором строк передати товар (базовий актив) іншій стороні або виконати альтернативне грошове зобовязання, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей базовий актив, і за умовами якого у сторін виникають зустрічні грошові зобовязання в розмірі, залежному від значення показника базового активу на момент виконання зобовязань, у порядку і протягом терміну або у строк, встановлений договором. Форвардний контракт - обовязковий для виконання терміновий контракт, відповідно до якого покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості або валюти на певну дату в майбутньому. Ціна товару, валютний курс та інші умови фіксуються в момент укладання угоди.
43. Поняття " Фючерс " - Фю́черсний контра́кт — стандартний документ, який засвідчує зобовязання придбати (продати) цінні папери, (можливо ще не виготовлені) товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобовязань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона Ф. к. має право відмовитися від його виконання винятково за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець Ф. к. має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.
Фючерсний контракт на біржі стандартизований за всіми параметрами, крім одного — ціни товару, що поставляється, яка визначається в процесі біржових торгів. Стандартизація фючерсного контракту включає уніфікацію наступних основних показників: споживча вартість товару, його кількість і ринкові умови обігу, вид товару, розміри партії товару, умови і терміни постачання, форма оплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу та ін.
44. Угода "СПОТ" - це контракт на купівлю чи продаж певної суми валюти у теперішній час за поточним курсом. Даний курс називається «спот» курсом, а угоди «спот» - угоди «з негайним валютуванням». Датою валютування (дата здійснення розрахунків по договору) є другий робочий день після дати укладення угоди. Робочі дні не включають суботи, неділі та святкові дні для валют які використовуються. Даний проміжок часу потрібен для роботи з документацією і підготування переказу коштів. Спот - угода щодо купівлі-продажу, коли розрив між датою укладання угоди (датою контракту) та датою проведення обміну активами (датою валютування) не перевищує двох робочих днів.