1. Довгастий мозок: функції, центри. Функціональне призначення довгастого мозку в регуляції м'язового тонусу можна виявити в експериментах з децеребрацією.ФУНКІЇконтролює діяльність деких вісцеральних систем,будеє рефлекси що заб підготовку і реалізацію різних форм поведінки, здійснює взаємодію між власним і спини мозком,баз ядр і корою,
Ядра ретикулярної формації мосту та довго моз від яких поч. медільні ретикулоспінальні і латеральні ретикуло спінальні низхідні шляхи……..вестибулярні ядра верхнє(Бєхтєрєва)латер(дейтерса)нижне (Роддера).Від лат почин лат вестибулоспінальний шлях до мотонейронів, що інерв мязи кінцівок та доо мозочка..від верхніх до спінальних мотонейронів шиї і тулуба та мотонейронів зовн мязів ока(3,4,6)
2. Буферні системи крові. Підтримка рН крові.
Кожна буферна система складається з двох сполук - слабкої кислоти і спряженої з нею сильної основи. У процесі метаболізму кислих продуктів утворюється більше, ніж лужних, тобто загроза ацидозу в організмі більша. Тому в буферній парі кислота - основа ємність лугів більша і буферні системи більш стійкі до дїї кислот. Так, для зсуву рН у лужний бік до плазми крові потрібно додати у 40 - 70 разів більше NaOH, ніж до води, а для зсуву рН в кислий бік у 300 - 350 разів більша НСL.
У крові існує 4 буферні системи:Гідрокарбонатна(.Фосфатна(Ця буферна система забезпечує підтримку рН на рівні 7,4 при співвідношенні основної та кислої солей, що рівне 4:1.).Гемоглобінова(рахуться найбільшою – до 75 % від усієї буферної ємності крові. Ця система складється з відновленого гемоглобіна (ННb) та його калієвої солі (КНb). Буферні властивості ННb зумовлені тим, що він будучи більш слабкою кислотою, ніж Н2СО3, віддає їй йони К+, а сам приєднуючи Н+, стає слабко дисоційованою кислотою).Білкова(Білки плазми крові завдяки своїм амфотерним властивостям відіграють певну роль в кислотно-основній рівновазі. В кислому середовищі білки реагують як основи, а в основному як кислоти.Зсув рН крові в кислу сторону називається – ацидоз, а в лужну – алкалоз.)
3. Структура, функції жовчі. Жовч продукується гепатоцитами печінки безперервно і виділяється в жовчні капіляри. Потім вона потрапляє у внутрішньопечінкові протоки, ліву та праву печінкову протоку, загальну печінкову протоку і через протоку жовчного міхура надходить до жовчного міхура, де накопичується.
Із загальної жовчної протоки жовч виділяється в дванадцятипалу кишку. У жовчному міхурі жовч концентрується, набуваючи світло-коричневого (оливкового) кольору. Місткість жовчного міхура – 40-60 мл.
Жовчні
шляхи здійснюють свої функції під
впливом нейрогуморальної регуляції.
Під час травлення й посилення моторики
дванадцятипалої кишки в слизовій
оболонці дванадцятипалої кишки
утворюються гормони холецистокін і
панкреозимін, які, діючи через нервову
систему, зумовлюють розслаблення
сфінктерів і скорочення жовчного міхура.
Жовч виділяється в дванадцятипалу
кишку, бере участь в травленні. За
відсутності травлення жовч накопичується
в жовчному міхурі, де внаслідок
всмоктування води її концентрація
зростає в 7-8 разів.
4.
Визначення гостроти зору.
Методика
і правила перевірки
Кабінет лікаря-окуліста повинен бути добре освітлений, а пацієнт повинен звикнути до такого рівня освітленості. Перевірку проводять окремо для кожного ока. Рівень гостроти зору визначається за формулою Снеллена: VISUS = d / D. Тут D- це відстань, при якому здорове око бачить символ цієї величини (табличне значення, зазвичай вказується зліва в таблицях), а d- це відстань, з якої пацієнт бачить даний символ.
Якщо пацієнт стоїть на відстані 5 метрів, то кожен рядок таблиці відповідає величині зору в 0,1. Таким чином, якщо пацієнт розрізняє символи на 10 рядку, то його гострота зору дорівнює 1.
Як правило, дослідження гостроти зору починають з правого ока. Інше око повинно закриватися спеціальним щитком. Іноді лікар може дозволити пацієнтові прикрити одне око долонею, але при цьому не повинно здійснюватися ніякого тиску на око, оскільки це може знизити гостроту зору.