1 функції зовнішнього, середнього, внутрішнього вуха
Зо́внішнє ву́хо — частина вуха, до якої належать вушна раковина і зовнішній слуховий прохід. Вушна раковина утворена еластичним хрящем. Вона має характерні завитки, що спрямовують звукові коливання у зовнішній слуховий прохід. Знизу вушної раковини міститься мочка. Зовнішній слуховий прохід у дорослої людини завдовжки 2,5 см. У шкірі слухового проходу є волоски і видозмінені потові залози, що виробляють вушну сірку. Волоски і вушна сірка виконують захисну функцію азатримують пил і мікроорганізми
На межі між зовнішнім і середнім вухом розташована барабанна перетинка. Це тонка сполучнотканинна перетинка завтовшки 0,1 мм. Барабанна перетинка сприймає звукові коливання і передає їх на слухові кісточки середнього вуха.
Фізіологія та функції середнього вуха
За законами акустики звукові хвилі відбиваються від поверхні середовищ, що мають різний акустичний опір або характеристичний імпенданс. Безпосередня передача звукових коливань з повітря в середовища внутрішнього вуха можлива лише з великою втратою енергії. Розрахунки свідчать про те, що ця втрата досягає в середньому 99,9%. Слуховий рецептор не може сприймати звукові сигнали подібної інтенсивності і забезпечувати акустичне спілкування в життєдіяльності людини. Завдяки барабанній перетинці і системі важелів слухових кісточок (трансформаційний механізм) звукові коливання доходять до сприймаючих елементів внутрішнього вуха, зберігаючи необхідну інтенсивність.
У здійсненні трансформації звуку бере участь не вся барабанна перетинка, а лише її частина, яка отримала назву «функціонально ефективна», вона має площу 0,66 см² і більшою частиною якої (0,55 см²) контактує з руків'ям молоточка. Звуковий тиск з цієї площі передається на підніжну пластинку стременця площею в 0,032 см² (мол. 6), внаслідок чого він збільшується в 17 разів (0,55/0,032). За допомогою моделювання встановлено, що механічна система кісточок забезпечує виграш у силі в 1,3 раза. Таким чином, тиск на вікно присінку за рахунок трансформаційної функції середнього вуха в загальному (17х1.3) збільшується в 22 рази (Б. М. Сагалович, 1994). Загальне максимальне посилення (включаючи і те, що виникає внаслідок резонансу зовнішнього слухового проходу) становить 35-40 дБ.
Барабанна перетинка екранує кругле вікно (звуковий захист), внаслідок чого тиск на вторинну барабанну перетинку і прилягаючу до неї перилімфу барабанної драбини менше тиску стременця (приймаючи до уваги важільний механізм слухових кісточок) на перилімфу драбини присінку. Внаслідок різниці тиску на вікна створюються умови для коливання рідини, мембран завитки і, у кінцевому рахунку, подразнення нейроепітеліальних клітин кортієвого органу. При відсутності барабанної перетинки звукові хвилі взаємно нейтралізуються. Фізіологічне значення середнього вуха не обмежується трансформацією звукової хвилі. Воно виконує також захисно-пристосувальну функцію при дії звуків високої інтенсивності завдяки амортизаційному механізму суглобних зчленувань слухових кісточок і зміні геометрії їхніх рухів відповідно збільшенню звукового тиску. Наприклад при невеликих звукових навантаженнях базальна пластинка стременця коливається відносно поперечної осі. При збільшенні цих навантажень підніжна пластинка стременця рухається навколо поздовжньої осі, в результаті чого зменшується загальна площа передачі коливань перилімфі. В тих випадках, коли інтенсивність звуку перевершує певний рівень, рухи підніжної пластинки стременця набувають характеру ковзання в площині вікна присінку і передача коливань рідині внутрішнього вуха стає мінімальною.
Особливо значні захисні властивості ланцюг кісточок набуває завдяки м'язам середнього вуха: при інтенсивних звуках обидва м'язи приходять у стан тетанічного скорочення, зменшуючи рухливість ланцюга кісточок, при надсильних звуках фіксація кісточок цілком припиняє рух ланцюга. Багато авторів приписують їм також і акомодаційну роль, вважаючи, що певне збільшення їхнього тонусу може сприяти оптимальному стану трансформаційного апарата.
Захисну функцію м'язів середнього вуха, а також зміну осей переміщення кісточок при збільшенні інтенсивності звукового стимулу можна розглядати як прояв принципу зворотного зв'язку або саморегуляції в системі звукопроведення.
Функція внутрішнього вуха
Кожна частина внутрішнього вуха виконує певну функцію:
Завитка є органом слуху.
Звукові хвилі, які з зовнішнього слухового проходу через середнє вухо потрапляють у внутрішній слуховий прохід, у вигляді вібрації передаються рідині, що заповнює завитку. Всередині завитка знаходиться основна мембрана (нижня перетинчаста стінка), на якій розташований кортіїв орган — скупчення особливих слухових волоскових клітин, які через коливання перилімфи сприймають слухові подразнення в діапазоні 16-20000 Гц, перекодовують їх у нервові імпульси і передають на нервові закінчення VIII пари черепномозкових нервів — присінково-завиткового нерва; далі нервовий імпульс надходить у корковий слуховий центр головного мозку.
Присінок і півколові канали — органи відчуття рівноваги і положення тіла в просторі.
Півколові канали розташовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах і заповнені напівпрозорою драглистою рідиною; всередині каналів знаходяться чутливі волоски, занурені в рідину, і при найменшому переміщенні тіла або голови в просторі рідина в цих каналах зміщується, натискає на волоски і породжує імпульси в закінченнях вестибулярного нерва — в мозок надходить інформація про зміну положення тіла. Робота вестибулярного апарату дозволяє людині точно орієнтуватися в просторі. Найвіть при найскладніших рухах — наприклад, стрибнувши у воду з трампліну і при цьому кілька разів перекинувшись в повітрі, у воді пірнач миттєво дізнається, де знаходиться верх, а де низ.
2 Провідна система серця
ПРОВІДНА СИСТЕМА СЕРЦЯ — система, яка проводить збудження в серці — складається з атипових м’язових волокон, густо переплетених нервовими елементами. До складу П.с.с. входять синоатріальний та атріовентрикулярний вузли, міжвузлові й міжпередсердні утворення, передсердно-шлуночковий пучок Гіса і мережа волокон Пуркіньє.
Синоатріальний вузол (синусовий, синусно-передсердний) знаходиться біля місця впадіння верхньої та нижньої порожнистих вен у праве передсердя. Від нього до вушка лівого передсердя йде міжпередсердний пучок Бахмана. Волокнами цього пучка збудження передається до кардіоміоцитів передсердь.
Атріовентрикулярний (передсердно-шлуночковий) вузол розташований у товщі міжшлуночкової перегородки на межі передсердь і шлуночків. Збудження до цього вузла передається по міжвузлових провідних трактах (пучки Бахмана, Венкебаха та Тореля), що йдуть від синоатріального вузла. Від атріовентрикулярного вузла йде міжшлуночковою перегородкою пучок Гіса (передсердно-шлуночковий пучок), який ділиться на дві ніжки (праву і ліву), що йдуть до лівого і правого шлуночка серця. Ліва ніжка, у свою чергу, ділиться на передню та задню гілки. Права ніжка та гілки лівої ніжки переходять у волокна Пуркіньє, які безпосередньо контактують із клітинами скорочувального міокарда.
3 тепловіддача. Види
Фізична терморегуляція здійснюється шляхом змін віддачі тепла організмом. Особливо важливе значення вона набуває в підтримці сталості температури тіла під час перебування організму в умовах підвищеної температури навколишнього середовища.
Тепловіддача здійснюється шляхом тепловипромінювання (радіаційна тепловіддача), або конвекції, тобто руху і переміщення нагрівається теплом повітря, теплопроведения, тобто віддачі тепла речовин, безпосередньо стикаються з поверхнею тіла, і випаровування води з поверхні шкіри і легень.
У людини в звичайних умовах втрата тепла шляхом тепло проведення має невелике значення, так як повітря і одяг є поганими провідниками тепла. Радіація, випаровування і конвекція протікають з різною інтенсивністю в залежності від температури навколишнього середовища. У людини в стані спокою при температурі повітря близько 20 °С і сумарної тепловіддачі, рівною 419 кДж (100 ккал) на годину, з допомогою радіації втрачається 66 %, випаровування води - 19 %, конвекції - 15 % від загальної втрати тепла організмом. При підвищенні температури навколишнього середовища до 35°С тепловіддача з допомогою радіації і конвекції стає неможливою, і температура тіла підтримується на постійному рівні виключно з допомогою випаровування води з поверхні шкіри і альвеол легенів.
Для того щоб було зрозуміло значення випаровування в тепловіддачі, нагадаємо, що для випаровування 1 мл води необхідно 2,4 кДж (0,58 ккал). Отже, якщо в умовах основного обміну тілом людини віддається з допомогою випаровування близько 1675-2093 кДж (400-500 ккал), то з поверхні тіла має випаровуватися приблизно 700-850 мл води. З цієї кількості 300-350 мл випаровуються в легенях і 400-500 мл - з поверхні шкіри.
Характер віддачі тепла тілом змінюється в залежності від інтенсивності обміну речовин. При збільшенні теплоутворення в результаті м'язової роботи зростає значення тепловіддачі, здійснюваної з допомогою випаровування води. Так, після важкого спортивного змагання, коли сумарна тепловіддача досягала майже 2512 кДж (600 ккал) на годину, було знайдено, що 75 % тепла було віддано шляхом випаровування, 12 % - шляхом радіації і 13 % - за допомогою конвекції. Одяг зменшує тепловіддачу. Втрати тепла перешкоджає той шар нерухомого повітря, що знаходиться між одягом і шкірою, так як повітря - поганий провідник тепла. Теплоізолюючі властивості одягу тим вище, чим дрібніше пористого її структури, що містить повітря. Цим пояснюються хороші теплоізолюючі властивості вовняного та хутряного одягу. Температура повітря під одягом досягає 30 °С. Навпаки, оголене тіло втрачає тепло, так як повітря на його поверхні весь час змінюється. Тому температура шкіри оголених частин тіла набагато нижче, ніж одягнених.
В значній мірі перешкоджає тепловіддачі шар підшкірної основи (жирової клітковини) внаслідок малої теплопровідності жиру.
Температура шкіри, а отже, інтенсивність тепловипромінювання та теплопроведения можуть змінюватися в результаті перерозподілу крові в судинах і при зміні об'єму циркулюючої крові.
На холоді кровоносні судини шкіри, головним чином артеріоли, звужуються: більша кількість крові надходить у судини черевної порожнини, і тим самим обмежується тепловіддача. Поверхневі шари шкіри, отримуючи менше теплої крові, випромінюють менше тепла - тепловіддача зменшується. При сильному охолодженні шкіри, крім того, відбувається відкриття артеріовенозних анастомозів, що зменшує кількість крові, яка надходить в капіляри, і тим самим перешкоджає тепловіддачі.
Перерозподіл крові, що відбувається на холоді, - зменшення кількості крові, що циркулює через поверхневі судини, і збільшення кількості крові, що проходить через судини внутрішніх органів, сприяє збереженню тепла у внутрішніх органах. Ці факти служать підставою для твердження, що регульованим параметром є саме температура внутрішніх органів («ядра»), яка підтримується на постійному рівні.
При підвищенні температури навколишнього середовища судини шкіри розширюються, кількість циркулюючої в них крові збільшується. Зростає також об'єм циркулюючої крові у всьому організмі внаслідок переходу води з тканин в судини, а також тому, що селезінка та інші кров'яні депо викидають в загальний кровообіг додаткова кількість крові. Збільшення кількості крові, що циркулює через судини поверхні тіла, сприяє тепловіддачі за допомогою радіації і конвекції.
Для збереження сталості температури тіла людини при високій температурі навколишнього середовища основне значення має випаровування поту з поверхні шкіри.
Значення потовиділення для підтримання сталості температури тіла видно з наступного підрахунку: у літні місяці температура навколишнього повітря в середніх широтах нерідко дорівнює температурі тіла людини. Це означає, що організм людини, що живе в цих умовах, не може віддавати утворюється в ньому самому тепло шляхом радіації і конвекції. Єдиним шляхом віддачі тепла залишається випаровування води. Прийнявши, що середнє теплоутворення в добу дорівнює 10 048-11723 кДж (2400 - 2800 ккал), і знаючи, на випаровування 1 г води з поверхні тіла витрачається 2,43 кДж (0,58 ккал), отримуємо, що для підтримки температури тіла на постійному рівні в таких умовах необхідно випаровування 4,5 л води. Особливо інтенсивно потовиділення відбувається при високій температурі навколишнього під час м'язової роботи, коли зростає теплоутворення в самому організмі. При дуже важкій роботі виділення поту у робітників гарячих цехів може становити 12 л за день.
4 добова потреба білків жирів вуглеводів норма глюкози та ліпідів у крові
Білки - основа всіх клітин, вони є будівельним матеріалом, а також беруть участь в обміні речовин, у формуванні імунітету, в утворенні деяких сполук, що виконують в організмі складні функції. Білки, на відміну від жирів та вуглеводів, не утворюються з інших речовин, тобто є незамінною частиною їжі. Біологічна цінність різних видів білків обумовлюється їх амінокислотним складом. Із відомих нині 20 амінокислот 8 - незамінні (лізин, триптофан, фенілаланін, лецитин, ізолатицин, валін, треонін, метіонін). Вони не синтезуються в організмі і тому повинні обов’язково надходити з їжею.
Багатими на незамінні амінокислоти є білки тваринного походження, що містяться в м’ясі, рибі, яйцях, молочних продуктах. Менш повноцінні білки рослинного походження - круп, бобових, хліба, овочів. Білки тваринного походження повинні складати 55% загальної кількості білка в раціоні, що становить в середньому для дорослої людини 86г на добу.
Як нестача, так і надмір білків у їжі негативно позначаються на здоров’ї.
Жири - мають найбільшу енергетичну цінність. Вони необхідні для нормальної діяльності центральної нервової системи, для кращого засвоєння білків, мінеральних речовин, жиророзчинних вітамінів А, D, Е. У середньому людині на добу необхідно 102г жирів. Добре засвоюються жири молочних продуктів, рослинні, риб’ячий , гірше свинячий, баранячий, яловичий жири. В раціоні людини рослинний жир повинен становити 30% від загального вмісту жирів. Джерелом рослинних жирів є в основному соняшникова, кукурудзяна, соєва та інші олії. Рослинні жири містять полінена-сичені жирні кислоти, добову потребу людини в них може задовольнити 10 -15 г будь - якої олії. Але при термічній обробці корисні властивості олії втрачаються. Жири синтезовані в організмі при надмірному надходженні вуглеводів і білків, з їжею, містять лише насичені жирні кислоти. Надмір насичених жирних кислот часто є причиною порушення обміну жирів і збільшення вмісту холестерину в крові. Холестерин - “винуватець” розвитку атеросклерозу, що в свою чергу призводить до виникнення стенокардії, ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу, інфаркту міокарда, інсульту. Дослідження свідчить, що люди з вираженими формами атеросклерозу зловживають жирами, цукром, продуктами високої енергетичної цінності, часто переїдають, нерегулярно харчуються.
Дослідження показали, що харчування високоенергетичною їжею, підвищене вживання жирів, надходження в організм великої кількості холестерину сприяють онкологічним захворюванням, розвитку раку.
Вуглеводи - значне джерело енергії, вони задовольняють 50- 60% добової потреби організму в енергії. Головними постачальниками вуглеводів є продукти рослинного походження: хліб, крупи, макаронні вироби, картопля, овочі, фрукти. За хімічним складом вуглеводи поділяють на прості (глюкоза, фруктоза тощо) і складні (геміцелюлоза, крохмаль, пектини тощо). Слід пам’ятати, що 80% добової потреби людини у вуглеводах необхідно забезпечувати за рахунок складних вуглеводів, 20% - за рахунок простих легкозасвоюваних, надмір останніх в раціоні може сприяти виникненню ожиріння, цукрового діабету, атеросклерозу. Незасвоювані вуглеводи - грубі харчові волокна, які забезпечують нормальне травлення. Вони створюють відчуття ситості, запобігають запорам, стимулюють жовчовиділення, сприяють виведенню холестерину з організму, нормалізують діяльність корисної мікрофлори кишечника.
Норма глюкозы у детей до 14 лет — 3,33 — 5,55 ммоль/л, у взрослых норма глюкозы в крови — 3,89 — 5,83 ммоль/л, с 60 лет уровень глюкозы в норме возрастает до 6,38 ммоль/л. ...
нормы тригліцеридів в крови рассчитываются индивидуально в зависимости от возраста и пола исследуемого пациента. Измеряется он в моль/литр.
Возраст от 0 до пятнадцати лет — у женщин от 0,4 до 1,48 ммоль/л, у мужчин от 0,34 до 1,15 ммоль/литр.
Возраст от пятнадцати до 25 лет — у женщин от 0,4 до 1,53 ммоль/л, у мужчин от 0,45 до 2,27 ммоль/л.
Возраст от 25 до 35 лет — у женщин от 0,44 до 1,7 ммоль/л, у мужчин от 0,52 до 3,02 ммоль/л.
Возраст от 35 до 45 лет — у женщин от 0,45 до 2,16 ммоль/л, у мужчин от 0,61 до 3,62 ммоль/л.
Возраст от 45 до 55 лет — у женщин от 0,52 до 2,63 ммоль/л, у мужчин от 0,65 до 3,71 ммоль/л.
Возраст от 55 до 60 лет — у женщин от 0,62 до 2,96 ммоль/л, у мужчин от 0,65 до 3,29 ммоль/л.
Возраст от 60 до 70 лет — у женщин от 0,63 до 2,71 ммоль/л, у мужчин от 0,62 до 3,29 ммоль/л.