Театральне мистецтво
Вже 10-ті роки XX століття були в Україні відзначені бурхливим розвитком театру. Виникали нові театральні колективи, активно оновлювався їхній репертуар. Перший стаціонарний український театр був заснований М. Садовським у 1907 р. у Києві, в Троїцькому народному домі (тепер Театр оперети), де у 1908 р. урочисто відзначено 25-річчя сценічної діяльності М. Заньковецької, геніальність якої визнавали В. Немирович-Данченко і К Станіславський.
У Радянському Союзі театральне мистецтво було на досить високому рівні. В кожному обласному центрі існували театри: музичні, драматичні, дитячі, а в столиці, Ленінграді та ще в декількох великих містах склалися цікаві творчі колективи, очолювані видатними режисерами, в яких працювали талановиті актори, відомі й популярні в усій країні. Зокрема, слід відзначити Великий драматичний театр у Ленінграді на чолі з Г.Товстоноговим, Московський театр на Таганці, головним режисером якого був Ю. Любимов, а в трупі театру працював В. Висоцький. На весь світ були відомі балетні трупи Великого театру в Москві, ленінградського Марийського театру, Київського театру опери та балету. Відомі балерини Г. Уланова, М. Плісецька, танцювальні колективи — ансамблі "Берізка", під керівництвом І.Мойсеева.
Весною 1917 р. в Києві було засновано Товариство «Український національний театр», до складу якого увійшли відомі театри та актори того часу. На початку березня 1918 р. в Києві відбулося відкриття театру малих форм «Новий театр “Дім інтермедій”» під керівництвом відомого режисера, журналіста і літератора М. Бонч-Томашевського. М. Бонч-Томашевський разом з Курбасом очолювали театр «Музичної драми».
У 1918 р. в Києві було три провідних театри:Державний драматичний, Державний народний і Молодий. Керівниками драматичного театру були О. Загаров і Б. Кривецький. Режисер О. Загаров з великим успіхом ставив п’єси М. Гоголя, Лесі Українки. У репертуарі театру переважали п’єси В. Винниченка та зарубіжних драматургів. Активно вів пошуки нового репертуару Державний театр П. Скоропадського. Окрасою його трупи була Марія Заньковецька. Молодий театр під керівництвом Леся Курбаса. В репертуарі цього театру були твори не тільки світових, а й вітчизняних класиків і модерністів — Лесі Українки, В. Винниченка, О. Олеся. Перший сезон відкрився п’єсою Лесі Українки «У пущі».
Тоді ж на базі свого «Молодого театру» Л. Курбас створив об'єднання «Березіль». Датою народження театру прийнято вважати 31 березня 1922 року. Першу виставу «Березілю» було представлено 7 листопада того ж року. Вона називалася «Жовтень» і була створена за текстом творчого постановчого колективу. Працював як державний театр з 1922 до 1926 у Києві, а з 1926 до 1933 — у Харкові (тодішній столиці радянської України). Період життя та становлення театру у Києві вважають його «політичним» періодом, а харківський період — філософським. За задумом режисера, це мистецьке об'єднання повинно було стати синкретичним. Тобто в ньому мали б поєднуватися різні види мистецтва — театрального, літературного, музичного.
Особливо яскраво режисерський талант Л. Курбаса проявився після переїзду «Березіля» в 1926 році в Харків. Там режисер продовжив свою реформаторську діяльність, орієнтуючись на всесвітню естетику. Л. Курбас створив теорію мистецького перетворення життя, поєднував в спектаклях українське бароко і новоєвропейський експресіонізм. Постійний експеримент та пошук талановитого режисера справили великий вплив на все мистецьке і літературне життя України. Його кращі вистави: "Макбет" Шекспіра,"Гайдамаки" за Шевченком, "Газ" Кайзера, "Джіммі Гіґґінс" за Сінклером; вистави за п'єсами видатного українського драматурга Миколи Куліша та інші. У наш час у Києві проходить міжнародний театральний фестиваль «Мистецьке Березілля», присвячений пам'яті Леся Курбаса.
У березні 1919 р. в Києві відкрився театр ім.. Тараса Шевченка. В його трупі працювали Г. Борисоглібська, Л. Гакебуш, О. Маряненко, О. Сердюк та інші уславлені актори. Працювала балетна студія Б. Ніжинської.
У січні 1920 р. у Вінниці Г. Юра створив театр ім. І. Франка,який став провідним академічним театром України.
Перший професійний ляльковий театр в Україні — в Києві (тепер Київський державний академічний театр ляльок) було засновано 27 жовтня 1927 року як філію Театру юного глядача за ініціативою народного артиста України О.І. Соломарського та Дєєвої І.
Вдалою була спроба розвивати українське театральне мистецтво і в Одесі. Тут в 1925-1930 роках діяла Одеська держдрама, в якій працювали такі майстри сценічного мистецтва, як В. Василько, М. Терещенко, М. Ердман та інші.
Все відомішим ставало в українському театрі ім'я драматурга О. Корнійчука. Його багато-актові, літературно-сценічні вироби користувалися у влади підвищеним попитом. А сталося так тому, що подібні йому діячі театру і мистецтва взагалі стали обслуговувати пануючу ідеологію марксизму-ленінізму і бюрократчини.